Урочище «Бардацьке»

Сама ковальня знаходилась на підвищеній місцевості. Є припущення, що прадідів батько облаштував ковальню на окраїні центральної частині Сосниці на початку 19 століття. Вона приносила сім’ї невеликий матеріальний достаток. Згодом він передав її сину Григорію, а той – своєму сину Степану – рідному братові моєї бабусі Мотрони. На початку 1920 року її вилучила у державну власність радянська влада. І так сталося, що майже 40 років у колгоспі ковалем працював його онук Іван Степанович Тихієнко. Отже родину Тихієнків потрібно віднести до династії ковалів, адже цю професію успадкували прадід Григорій, його син Степан та два онуки Іван та Леонід. Тут доречно нагадати, що Леонід Степанович був директором Київського суднобудівного заводу «Ленінська Кузня». Він доводився двоюрідним братом моєї мами Галини Григорівни Нечипоренко (дівоче прізвище Песік). Леонід Степанович був успішним директором великого індустріального підприємства більше 40-років. Попри те, що він обіймав високу посаду, в житті був простою та доброзичливою людиною. Завдяки його енергії, наполегливості, ініціативі, на підприємстві успішно освоєно випуск пасажирських суден серії «Олександр Довженко». І не випадково в честь свого знаменитого земляка першому пароплавові, який був побудований у і 957 році на Київському заводі «Ленінська кузня», було присвоєне ім’я Олександр Довженко. Декілька років поспіль, починаючи з 1958 року, влітку паро-плав-красень курсував зі столиці України до Сосниці.

Чим іще запам’яталось мені «Барда-цьке», адже там проходила частина літньої пори мого босоногого дитинства Майже навпроти нашого будинку до ко-вальні була неширока вуличка, яка вела до майстерні. Далі за кузнею проходила вузенька доріжка, яка поступово входила в болото. Красивий природній ландшафт дозволяв нам в густій осоці та верболозі грати у дитячі рухливі ігри. У повоєнні роки частіше за все ми грали у війну, «лованки», жмурки та стріляли з лука. Коли подорослішали, змагалися у городки. На жаль, вже тоді не було дзеркального озера, човнів з відпочиваючими і на сонці не виблискували бронзовими відтінками духові музичні інструменти. Але знаходилось декілька копанок і глибока западина (воронка) від потужної німецької авіаційної бомби, що нагадувала про бойові дії у роки війни. Майже щороку вони вщерть заповнювались весняними водами та осінніми затяжними дощами. Взимку і ранньою з морозами весною місцева дітвора і молодь на них об-лаштовуаали ковзанки та зимові розваги. Бували випадки, коли у спекотні літа водойма майже висихала. Пізніше на території «овальні, приблизно у 1961 році, був збудований житловий комунальний будинок. Нині у ньому мешкає родина Жабко.

новітній період урочища «Бардацьке»

19 грудня 2019 року, у День святого Миколая, до нашого обійстя завітав мій товариш по спільній роботі у спортивних організаціях Сосниччини В.Є.Волошко. З Василем Євгеновичем ми разом працювали з 1976-1981рік. Він очолював рай-спорткомітет, а я займав посаду голови районної ради ДСТ «Колос». То були найпродуктивніші та, мабуть, найкращі роки у моєму трудовому житті. У нас намічались амбіційні плани. На жаль, у 1981 році його, як офіцера запасу, призвали на військову службу до лав Радянської армії. До слова, мій гість з посади голови районного спортивного комітету розпочав свою керівну діяльність. Він з великим натхненням захопився виконанням своїх службових обов’язків, впевнено набував організаторські здібності, саме тому швидко зростав його авторитет. Вдалий старт позитивно вплинув на формування лідерських якостей молодого керівника. У подальшій трудовій діяльності Василь Євгенович успішно їх використовував на різних посадах, досягав визначних результатів. З тих пір промайнуло майже сорок років. Отож, з ностальгією ми згадували золотий період квітучої молодості, пригадали, з якими труднощами вирішували проблемні питання та досягали успіхів. Адже за майже п’ять років немало приклали зусиль для створення необхідних умов щодо розвитку фізичної культури і спорту рідного краю. Зокрема, успішно було проведено реконструкцію районного стадіону, збудовано хокейний майданчик, обладнано спортивну залу для занять важкою атлетикою тощо. Відбулися істотні зміни щодо удосконалення системи управління спортивно-масової роботи у навчальних закладах та колективах фізичної культури райради ДСТ «Колос». Сосницький район був у числі лідерів щодо розвитку спортивно-масової роботи на Чернігівщині. Згодом, у дружній бесіді мій гість розповів про участь Радикальної партії Олега Ляшка у розбудові Сосниччини та плани на майбутнє. Зокрема сказав, що першочерговим завданням вони бачать відродження урочища «Бардацьке». Варто зауважити і раніше були наміри облагородити цю територію.

Борис Нечипоренко

Зараз читають

Скільки разів можна наступати на одні й ті ж граблі?

Як стверджує директор Конятинської ЗОШ І-ІІ ст. Світлана Ліман,...

Чоловік у неадекватному стані роздягався перед двором

24.04.2019 о 16:51 надійшло повідомлення з с. Загребелля, що...

Позалегеневий туберкульоз – актуальна проблема охорони здоров’я

Існують тисячі різних хвороб, і відомих, і не дуже....

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Вам рекомендовано