Ось уже 70 років він, як ніхто інший, відчуває душу природи, поетичного слова і магію навколишнього світу. Здається, простягни руки, підніми ними плесо Десни, відхили могучі дуби й величаві сосни, й ти побачиш на коропщині село Червону поляну та малого Толю – чорнявого хлопчину із задумливими очима, а поряд батька-теслю І маму – щиру, милу, жінку, яка співала так, що притихало все навкруги. Завдячуючи батьку, Анатолій Петрович Семенцов, нині знаний на Сосниччииі, Чернігівщині й по всій Україні народний майстер, різьбяр пізнав тепло, красу, мову дерева і вже у вісім років почав робити з нього свої перші дитячі іграшки.
Від неньки ж малому поліщуку передалася тисячоліттями виплекана у легендах, казках, оповідках і звісно ж народних піснях любов до людей, любов до всього земного. потаємного, міфічного. Вона манила Анатолія до лісу, навколишніх озер, луків, де у викопаних коріннях дерев, у самих деревах, кущах йому ввижались химерні образи, які уже в шкільні роки почали лягати на папір поетичними рядочками. Пізніше після закінчення Косівського технікуму народних художніх промислів на Івано-Франківщині, коли Анатолій Петрович працював майстром цеху художнього розпису в с. Іваниця Ічнянського району, художником-оформлювачем Сосницького міжгосподарського лісгоспу, методистом з народознавства у Корейському центрі дитячої творчості та оформлювачем Конституційного суду м. Києва, уявні образи оживали. їх можна було побачити, до них можна було доторкнутись. На сьогодні чимало неповторних робіт майстра зберігається у музеях столиці. Чернігова, Луганська, нашої рідної Сосниці, інших містах.
Отож до свого знаменного 70-річчя, яке справедливо можна назвати врожайною золотою осінню, Анатолій Семенцов підійшов із вагомим багажем знань і вагомими творчими здобутками. У ювіляра є чому повчитися, що запозичити. Як надзвичайно скромна людина, винуватець вшанування навіть трішки зашарівся від подарунків. букетів квітів, потоку добрих зичень і віршувань, які лунали на його честь минулої суботи в центральній районній бібліотеці.
Нікого з присутніх не залишили байдужими присвячені іменникові зворушливі слова ведучих Алли Васюк та Антоніни Лупинос, а також палких прихильників його творчості й насамперед працівників музеїв О.П. Довженка та Ю. С. Виноградського, учасників літературно-мистецького об’єднання «Убідь», працівників Сосницького будинку культури та друзів ювіляра. Від селищного голови Андрія Портного, всього депутатського корпусу, працівників місцевих органів влади і від себе особисто іменника поздоровив Андрій Ткач.
Дехто був вражений різносторонньою обдарованістю митця, адже на показ він приніс лише кілька робіт з дерева, присвячених улюбленій своїй темі – містерії купальської ночі, проте взяв з собою зошит віршів. Слухати їх, перейматися переживаннями автора, вдихнути разом з ним повітря, наповненого трепетним ставленням до природи, до жінки, до людських почуттів і прагнень, було одне задоволення. Деякі поетичні твори Анатолія Семенцова покладені на музику і стали піснями.
Ще одна грань його діяльності – пошукова робота, пов’язана з народними традиціями, зокрема писанкарством. Він став першопрохідцем. який зустрічаючись у вісімдесятих роках минулого століття з багатьма жінками старшого покоління, описав і відтворив писанку Чернігівщини – енергетичну молитву нашого народу. Писанки Анатолія Семенцова посідають чільне місце на всесвітньовідомій виставці писанок у музеї Коломиї та Чернігівському музеї. А ще у нього є задум створити подібний показ в Сосниці, адже розпочату ним справу нині продовжують працівники музею О. П. Довженка, щороку проводячи майстер-класи з писанкарства.
Мало хто знає, але окрім дерева, художник ще творить й з матеріалом Богів – глиною. Однак чим би не займався майстер, його роботи викликають позитив, замилування прагнення до досконалості, вони гармонійні, теплі, насичені, дуже вдало передають зв’язок між образами і настроєм, почуттями, у них відчувається прадавня історія українського народу.
Самобутній митець, пілігрим, натхненник, який вдячний своїм вчителям за обрану життєву дорогу і вважає себе такою ж простою, з багатьма недоліками як і всі ми, людиною, всупереч жорстоким реаліям життя творить прекрасне в одвічній надії, що добро переважить зло, у свої 70 залишається молодим душею. Тож нехай цей стан душі буде вічним, як буде вічною та позитивна енергетика, яку Анатолій Петрович посилає у Всесвіт.
