Субсидії не отримала, бо приписна в іншому селі

Жителька села Кудрівка Валентина Гурбик (1951 р.н.) за паспортом має прописку у Ляшківцях. У Кудрівці вона мешкає у будинку Миколи Омеляненка, теж 1951 р.н. Жінка пересувається лише по кімнаті, тому за довіреністю Микола Олександрович одержує її пенсію. Каже, що доглядає її. І називає виключно квартиранткою, навіть не співмешканкою. Вона ж про нього відгукується добре. Каже, що разом вони вже 16 років, жили ще тоді, коли був живий її чоловік, від якого вона мала 5 дітей. Загалом жінка народила шестеро дітей, нещодавно син помер у в’язниці. Нема вже й дочки Наталії, 1986 року народження.

Коли приїздив Микола Олександрович у справах до Сосниці, завітав і до редакції зі своїми проблемами, зокрема жалівся на сільську головиху, мовляв, це через неї він не може ніяк забрати субсидію, адресовану Валентині Михайлівні.

Як одержати субсидію

Минулого понеділка ми побували в селі, щоб з’ясувати обставини. Зустрілись із головихою Ольга Гордієнко пояснила ситуацію. За ЇЇ словами, села Ляшківці і Кудрівку обслуговують різні пересувні поштові відділення. Коли листоноша пересувного відділення заїжджала за адресою у Ляшківці, то там нікого не було, і вона вимушена була повернути гроші (субсидію) на управління праці та соціального захисту населення.

Але ж у Ляшківцях вже декілька років фактично не проживає жодна особа. Невже про це не знають працівники пересувного поштового відділення? і чи вони взагалі туди заїжджають? Та що б хто не казав, а факти – річ уперта – у паспорті Валентина Михайлівна має прописку у Ляшківцях. Тоді чому минулі роки не було проблем із одержанням субсидії? Як же все-таки скористатися Валентині Михайлівні наданою субсидією? Про це ми запитали у фахівців управління пращ та соціального захисту населення райдержадміністрації. І дізнались, що Валентина Гурбик має або чекати пересувне відділення в с. Ляшківці (враховуємо те, що жінка пересувається лише по кімнаті), або є інший вихід – звернутися із заявою довільної форми на ім’я начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Геннадія Худякова. У заяві потрібно вказати фактичну адресу проживання і кому вона довіряє одержати гроші (в даному випадку Миколі Омеляненку). Краще було б заяву підтвердити медичним висновком. Якщо довідку з мед-установи взяти проблематично, то на основі заяви буде складено акт обстеження фахівцем управління і вже тоді гроші надійдуть на адресу, де проживає Валентина Михайлівна, тобто у Кудрівку. Заяву можна подати не особисто, а листом (поштою). В іншому випадку гроші відділенням зв’язку будуть повертатись на управління, ними ніхто не зможе скористатися. І так триватиме до кінця календарного року, а потім вони повернуться державі, й Валентина Михайлівна залишиться без субсидії.

Діти, відгукніться!

Життєвий шлях Валентини Гурбик досить сумний. Народилась вона у Рудні. Батько одружився до армії, а після служби не повернувся додому, але аліменти платив добрі, працюючи у шахті. Тому мати змогла поставити будинок. Потім Валентина Михайлівна вийшла заміж у Ляшківці за Григорія Івановича Гурбика. Каже, що жили погано. Вона більше часу проживала у матері. Та все ж народила від нього п’ятьох дітей. Останні роки проживала у Ляшківцях, у будинку матері Миколи Олександровича, там прописана і досі. Коли Ляшківці чи не вщент згоріли, мешканці, які ще там залишились (на даний час там прописано ще троє осіб), мусили покидати свої оселі. Життя в селі перестало існувати. Микола Омеляненко мав земельні паї. І орендар із Авдіївки взяв чоловіка під опіку – купив йому (в рахунок паю) добротний будинок у Кудрівці, допоміг перевезти всі речі. Чоловік забезпечений дровами. У своє помешкання Микола Олександрович забрав і Валентину Михайлівну. Про це він постійно всім доповідає. Але, каже, в будь-який час може її виставити за двері. Куди ж піде жінка?

У розмові Валентина Михайлівна з гордістю сказала, що її заберуть діти. А потім завагалась. Хто ж із дітей може прихистити матір? Як виявилось, ніхто. Вона перелічила всіх. Двоє проживає у Авдіївці, по одному у Шаболтасівці, Хлоп’яниках, найменша дитина 1987 року народження, найстарша -1973. У бабусі 17 онуків та 5 правнуків. Є ще сестра у Рудні. Добре було б, якби мати помилилась, і діти, які роками не провідують неньки, завітали до неї.

Жінка хвалить чоловіка, а він вважає її квартиранткою

На даний час жінка сподівається лише на будинок пристарілих, бо помешкання у Рудні вона разом з Миколою Олександровичем вже продали. Та все ж глибоко в душі навіється, що Микола Олександрович її догляне. «Він мені і лимони, і апельсини купує, і за мною прибирає”, – підхвалює жінка чоловіка. У лікарні вона не була після народження дітей. Одного разу, коли односельчанин возив до Сосниці полагодити їхнього телевізора, то разом завіз до лікарні й Валентину Михайлівну. Саме тоді вона сильно кашляла, була задишка. Але медичної картки не вдалося знайти, другої не виписували, не проходила жінка ніякого медичного огляду, щоправда, лікар таки оглянув її і приписав лікування від тієї недуги. Щоб лікувати ноги, потрібно було звертатись до іншого лікаря, але… У жінки ще проблеми із зором.

За своє життя, в основному в молоді роки, жінка була донором, ЗО разів здавала кров. Працювала в колгоспі по наряду, дояркою. Зізнається, що зловживала спиртним, але, додає, діти навчались у звичайній школі, не по інтернатах. Тепер не випиває і хоче хоч трішки пролікуватись, щоб не бути прикутій до ліжка. Під подушкою зберігає газетну вирізку, в якій є порада чим лікувати суглоби. Вона надіється, що чоловік купить їй той препарат і вона зможе ходити.

Доки ми спілкувались із жінкою, чоловік так і не повернувся із бару. Валентина Михайлівна каже, що він ходить туди у карти грати. Зустріли ми Миколу Олександровича в центрі села. Він знову паплюжив сільську головиху. Жодного доброго слова не сказав про Валентину Михайлівну. Все торочив, що вона живе у нього не як дружина. Що він з благих намірів за нею доглядає. Зі своєю єдиною законною дружиною він прожив лічені місяці. Дітей не має. В селі, з ким нам вдалося поспілкуватися, ніхто не казав про чоловіка щось доброго. Характеризують його, як агресивного, неврівноваженого, постійно кричить. Проте у кожного свій характер, кожний по-своєму реагує на ту чи іншу ситуацію. Головне зараз для кудрівчан – не втратити субсидії.

Зараз читають

Життя вже кличе їx в дорогу

Володарі золотих та срібної медалей за високі досягнення у...

Оголошено конкурс на посаду директора Сосницької лікарні. Склад конкурсної комісії

05 лютого 2021 року відбулося засідання виконавчого комітету Сосницької...

«Кудрівка» перемагає й обходить СК «Мену», «Волинка» сильніша за «Полісся»

Екватор серпня став переломним моментом у чемпіонській гонці. ФК...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Вам рекомендовано