Новини Спогади довгожителя у часи голодомору 1932-33 років

Спогади довгожителя у часи голодомору 1932-33 років

-

- Advertisment -Спогади довгожителя у часи голодомору 1932-33 років

Коли він був ще хлопчаком, у Киріївці від голоду теж помирали люди і Микола Лойченко пам’ятає, як їхня сім’я виживала на дрібній картоплі та іншій городині.

У ті нелегкі роки у селі була чотирирічна школа, а семирічку закінчували у сусідній Кудрівці. Сам Микола Лойченко закінчив п’ять класів. Коли створювалися колгоспи, його батько вступив у ще невідоме об’єднання, але після неприємних розмов з рідними, які були проти вступу, звідти вийшов, після чого сім’ю розкуркулили.

Згадав дідусь і про мобілізацію в селі у 1941 році. Тоді всі чоловіки, а їх було на той час у селі багато, зібралися біля церкви в центрі села. З агітпромовою виступив представник райвійськкомату і всіх мобілізованих на підводах повезли на збірний пункт. Батько Миколи теж був серед тих односельців, і, як і більшість з них, не повернувся з війни. Де він загинув і де його місце остаточного спочинку – невідомо.

Після відступу радянських військ

Він пам’ятає, як люди, які працювали на городах, вперше побачили живого німця. Чомусь він був один і все просив у жінок молока та яєць. Через деякий час у селі з’явився комендант Гук. Запам’ятався він тим, що виступив з промовою на могилі бійця Червоної армії, якого розстріляли свої за якусь провину. Тоді місцеві поліцаї поставили на могилі хреста, а після визволення цього хреста знесли.

Німці тоді привезли спирту, і після виступу коменданта відбулося застілля. Під час окупації на кожен двір виділялася земля, де вирощували в основному картоплю та зернові культури. Микола Лойченко ще пам’ятає, як одного разу зібране збіжжя повезли на баржу в Спаське і в цей момент налетіли радянські літаки і розбомбили причал разом з баржею і всім, що там було. При німецькій владі у селі вперше побачили молотарку, до того молотили ціпами.

Був у селі і місцевий староста та декілька поліцаїв. Староста був людяний і під час відправки молоді в Німеччину тихцем рекомендував їм тікати. Після приходу Червоної армії, його арештували і засудили на десять років.

Розстріляли в яру

Поліцаї були різні у поводженні з селянами-земляками. Один з них при радянській владі навіть був секретарем комсомольської організації. Всіх відомих німецькій владі активістів було розстріляно у В’юнищанському яру. Деякий час у селі жили і радянські військовополонені, які допомагали одиноким людям молотити збіжжя та робити іншу важку роботу. Пізніше їх з села вивезли, куди – невідомо, можливо в Німеччину. У селі у той час віруючі ходили в місцеву церкву. На релігійні свята їм дозволялося не працювати, функціонувала і чотирьохкласна школа, люди могли розраховуватись, якось аж не віриться, як німецькими марками, так і радянськими карбованцями.

Перед визволенням, згадує довгожитель, була розвідка боєм радянських частин і німці повтікали, але декількох, за спогадами, було вбито і закопано на чийомусь обійсті. Є дані, що на дзвіниці киріївської церкви під час бою сидів німецький кулеметник, якого потім знешкодили.

Після приходу радянської влади

Люди дуже раділи, виносили на вулицю наїдки та напої. Щоправда, потім у них на потреби фронту було забрано коней, телят тощо.

А тепер декілька слів про самого героя розповіді Миколу Лойченка. Маючи п’ятирічну освіту, юнак продовжив навчання у Ніжинському технікумі механізації і після його закінчення працював у рідному селі. Спочатку трактористом, потім керівництво колгоспу, побачивши кмітливість і тяжіння до техніки, довірило йому посаду механіка, а потім і бригадира тракторної бригади. Він тоді сконструював бетономішалку, віялки на току, які жінки тоді крутили вручну, приладнав до двигунів і тому подібне.

54 роки трудового стажу

Разом з дружиною Євдокією Філаретівною виростили сина й доньку, які вже давно дорослі й по декілька разів на рік з сім’ями навідують батька. Мати вже покинула цей несправедливий світ.

У Миколи Лойченка 54 роки трудового стажу. Не сиділося чоловікові вдома, тому він ще вісім років працював, маючи статус пенсіонера. Свого часу утримував пасіку, а зараз вже не дозволяє здоров’я.

Коли були молодими

На запитання в які роки жилося найкраще, Микола Лойченко відповів, що, напевно, в 70-80-ті роки, коли вони були ще відносно молодими. А щодо нинішньої ситуації в Україні, сказав, що хоч патріотів у державі й вистачає, але бракує злагоди в суспільстві, а це негативна тенденція, яка може призвести до найгіршого.

Насамкінець нашої розмови чоловік звернувся до молодого покоління та побажав їм йти по життю достойно, правдиво й не дивлячись на всі негаразди, які будуть на шляху життя, не опускати руки, а вперто йти до обраної мети.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

ФК «Кудрівка» перемагає «Динамо» та робить крок до чемпіонства

Єдиною командою із представників нашого району, яка на минулих вихідних здобула очки, була саме ФК«Кудрівка», яка вдома...

«Волинка» «горить» на нефартовому стадіоні «Торнадо». «Березна» бере реванш у «Лав»

«Торнадо» (Стольне) 5:1 «Волинка» (2:0)Гол: Штакал Віталій. В кожної команди бувають матчі, коли здається,...

30 сесія: громада приймає у власність майно району

23 вересня відбулось засідання 30 сесії Сосницької селищної ради, на якому були присутні 16 депутатів. Всього на...
- Advertisement -Спогади довгожителя у часи голодомору 1932-33 роківСпогади довгожителя у часи голодомору 1932-33 років

У Сосниці з’являться безкоштовний прокат велосипедів та вуличні майстерні

На сьогоднішній день Сосниця – центр об’єднаної громади. В селищі немає громадського транспорту, люди, які приїжджають до...

Виборча застава: хто скільки платить

Цього року було прийнято закон, який вніс деякі корективи щодо виборчої застави, а саме зменшено розмір обов’язкової...

Зараз читають

Особливості вибору стінки у вітальню

Основний елемент більшості віталень - стінка. Зазвичай...
- Advertisement -Спогади довгожителя у часи голодомору 1932-33 роківСпогади довгожителя у часи голодомору 1932-33 років

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Recommended to you