3 цієї нагоди у стінах навчального закладу зібрались випускники, їхні батьки, учні, педагоги колишні і теперішні, гості. Більше 2 тисячам випускникам школа дала путівку в життя, навчила не просто читати і писати, навчила жити і творити.
І ось суботнього дня прибули на зустріч вдячні випускники із Конотопа, Чернігова, Прилук, Білої Церкви, Миколаєва, Москви і навіть з Ізраїлю. Всіх переповнювало почуття вдячності. Це було видно із розкішних букетів квітів, які тримали в руках випускники, щоб подарувати своїм найкращим педагогам.
Не менш щасливі педагоги, адже їхні зерна проросли добірним врожаєм. Дійсно є ким пишатися!
На свято прибув олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби 2016 року в Тегерані, володар золотої медалі Роман Ященко. У 2017 році він захищав честь України на літніх олімпійських іграх для глухих у Туреччині і посів друге місце. Тридцятидвохрічний Роман родом із сусідньої Шаповалівки. Як розповіла його класний керівник Валентина Гординська, в школі він навчався найкраще у класі, мало було четвірок (оцінювання здійснювалось за 5-бальною системою). Але спорту особливого значення не надавав.
Ось, наприклад, його однокласник Денис Бистревський вже в школі проявляв свої спортивні здібності. Нині він теж чемпіон по плаванню. І він в подальшому зіграв особливу роль у тому, що Роман теж почав займатися професійно спортом. Роман закінчив ПТУ-26 і мав будівельну професію, працював за спеціальністю, він неперевершений майстер по дереву. А останні роки пішов у професійний спорт.
На таксі з Києва
Так добиралась випускниця Олена Климпатюк (дівоче прізвище) з Москви. Таксі під школою її чекало аж до вечора. Ось так дуже хотілося жінці побувати у рідній школі. Олена заміжня, її тесть провідний хірург, який робить операції на серці. Вона займається нарощуванням вій. Подарунки з вдячністю везла п’ятьом своїм найкращим педагогам.
З Миколаєва
Приїхала до школи Оля Хропач, уродженка Менського району. Дівчина-сирота ніколи не забувала того тепла, яке дарували педагоги їй навіть у вихідні дні, на канікулах. Сьогодні у неї є можливість віддячити всім. Тому вона залюбки вручила п’ятьом педагогам каву і цукерки.
Колекція ляльок
Тридцятичотирирічний Андрій Лісовий приїхав з Прилук. В школі він з підготовчого класу, закінчив школу у 2004 році. Відразу пішов працювати. Виготовляв пластикові вікна, зокрема склопакети. Тепер виготовляє жалюзі. Працює у бригаді разом із чуючими колегами. Знання, які одержав у школі, особливо із трудового навчання, згодилися у житті. Нині у нього своєрідне захоплення, він ремонтує ляльки радянських часів. Відновлює повністю волосся, вручну шиє одяг. Його колекція налічує 210 ляльок. Одяг на них не повторюється. Є ляльки, які йому надсилають навіть з Польщі. Вся колекція розміщується на поличках, які виготовив власноруч. Нещодавно у Прилуцькому краєзнавчому музеї була влаштована його місячна виставка. Ще Андрій колекціонує кіндери, їх 150.
Батьки випускників
Разом з Андрієм приїхав і його татусь. У нього залишились найприємніші спогади за роки навчання в школі сина. Скільки минуло років, а він досі пам’ятає все до подробиць.
«Возилися ми де тільки могли, думали, що нам вдасться відновити слух сину. Адже в сім’ї всі чуючі, і ми, батьки, і старша його сестра. А він перехворів менінгітом і таке лихо сталося. Один лікар порадив віддати сина у спеціалізовану школу, мовляв, і писати, і рахувати навчать. Так ми і зробили. Спочатку я сам відвідав школу, зустрівся із директором Андрієм Матвійовичем Ковальчуком. А потім з дружиною привезли сина. Надіялись, що трохи побудемо з ним, бо ще ж малий. Але вихователька сказала, щоб залишали сина і повертались додому. Вийшли, а дружина в плач. І ті сльози не сходили з обличчя довгий час. Ми часто зазнавали приниження від сторонніх, навіть від рідних людей. Тільки той, хто не пережив такої біди, нас не зрозуміє. Моя дружина навіть судима, – дещо з іронією розповідає чоловік. – Залишивши сина у школі, дружина вийшла на роботу. До неї зайшла моя невістка, братова дружина, і почала засуджувати нас, інвалідом колупати. Дійшло до того, що дружина не витримала і пожбурила рахівницею. А та зняла побої, тож був суд».
Пам’ятає, як вихователька по телефону повідомила, що Андрій вимовив слово «мама». Радості не було меж. А класний керівник Тамара Ступа пригадала, як Андрій доглядав за рибками в акваріумі.
«Тоді, 20 років тому, ще в жодній школі не було акваріума, а в нас уже був живий куточок, як тепер вимагає НУШ», – пригадала Тамара Миколаївна.
Сивочолі випускники
На свято прибули вже сивочолі випускники. Приміром Марія Володимирівна Мінтяй з Чернігова у 1951 році була зарахована до школи. Її вразило просторе подвір’я, багато будівель, затишні класні кімнати. Тепле враження справила на жінку директорка Лілія Саприкіна. Коли вона навчалась, був дуже строгий директор.
Та що там казати, вже династії, третє покоління родини сосничанина Віктора Бахира навчається в цьому закладі. Він навчався, потім його донька Аня і син Андрій. А тепер донька Ані Настуся, які сім’єю проживають вже у Конотопі, навчається у Сосниці.
Урочистості
З нагоди 85-річчя Сосницького РНЦ відбулися в Сосницькому будинку культури. Серед гостей – голова Чернігівської обласної організації УТОГ Лариса Сивенко; благодійники, представники Сосницького райагролісгоспу, відділення поліції та завідуюча Сосницьким відділенням Ощадбанку Олена Кузьменко, які разом минулого року надали допомоги закладу на суму 380 тис. грн.
Поздоровив зі святом і селищний голова Андрій Портний.
Болючий, а водночас радісний був виступ колишнього директора школи Миколи Грищенка. 16 років він очолював колектив. Були непрості часи, коли зарплата виплачувалась несвоєчасно, не вистачало грошей на оплату енергоносіїв, були випадки, коли школу відмикали від електромережі.
«Разом ми шукали шляхи виходу. І до нас прийшла єдина думка – звернутись до спонсорів. І ми звернулись до всієї Європи. До нас приїхали із Нідерландів, з Японії, Канади. Всі надали допомогу. Ми створили лабораторію по виготовленню вушних вкладок, такої не було в жодному інтернатному закладі України. До нас приїздили з інших регіонів, щоб безкоштовно зробити кладки», – пригадав Микола Петрович.
Ведучі – вчителі школи Аліна Нирковська та Артем Янченко говорили найтепліші слова та залюбки представляли артистів. Як виявилось у школі зростають таланти пісні і танцю. Юні обдарування не відставали від артистів Чернігівського будинку культури УТОГ.
Багато подарунків одержали вчителі, дирекція школи від випускників. Найвагоміший подарувала група випускників з Конотопа – ламінатор, набір музичних інструментів, папір. Пам’ятний подарунок і корисну річ для закладу – музичний центр вручила Лариса Сивенко.
Атмосфера любові – це головне
У школі навчається 74 учні з порушенням слуху і мови. Останні роки кількість не змінюється. Найменший клас налічує 5 учнів, найбільший – 9. У школі працює 49 педагогів, 18 дефектологів, ще 4 навчаються.
«У школі працюють найкращі вчителі, випадкових у нас не буває», – сказала директорка Лілія Саприкіна.
Є реабілітаційне відділення, тренажерна зала, хороша майстерня, працює багато гуртків. Господиня задоволена, що приїхало багато гостей. Насамкінець вона разом з гостями загадали бажання та задули свічі на святковому двох’ярусному торті – символу ювілею.
