Як стверджує директор Конятинської ЗОШ І-ІІ ст. Світлана Ліман, все залежить від ситуацій Проте, щоб не склалося хибної думки, відразу зауважимо, фразеологізм вжили у переносному значенні.
– Оце шахта, в якій стоїть насосна побутова станція. З її допомогою вода по трубах подається в бойлери, – розповідає Світлана Дмитрівна. – Спочатку проблема виникла в тому плані, що вийшла з ладу сама станція. Оскільки своїх коштів не було в закупівлі необхідного обладнання, вартувало воно 3500 грн, посприяли наш інвестор ТОВ «Надія» – керівник Ігор Романов та сільська рада, очолювана Віталієм Лопатком. Встановили станцію працівники школи. Наче все було добре, та в кінці листопада з водою погнало пісок, і знову складність – мали пробити нову свердловину. На дворі якраз погіршувалися погодні умови, синоптики передавали зниження температури до -12 градусів. У черговий раз довелося звертатися до сільської ради та небайдужих людей. Саме вони знайшли підприємців, ті приїхали і вже під вечір швиденько пробили свердловину. Вартість пробиття теж склала 3500 грн. З них 2000 грн заплатило ТОВ «Біотех ЛТД» та 1000 грн – СВК «Зоря», яке раніше орендувало землі на території нашої сільської ради. Загалом керівники цих агроформувань Микола Карпенко та Віктор Іващенко, а також Ігор Романов завжди йдуть школі назустріч, підсобляють з цементом, фарбою, іншими ремонтними матеріалами.
Однак на цьому наші неприємності не закінчилися. Коли почали підключати воду, її не стало. Шкільним кочегарам довелося кілька днів працювати, щоб викопати навколо свердловини глибоку яму. Цей процес був важким, бо земля вже замерзла. Ми докупили деталі та доукомплектували систему, тут вже допоміг відділ освіти РДА, і нарешті закидали яму. Однак наступного дня води не побачили. Довелося ще раз все розкопувати, зараз, постукаю по дереву, вода є як у школі, так і у дитячому садочку, що розмістився на першому поверсі нашого приміщення, й де вона ще більше потрібна для приготування їжі, миття та прання.
Не знаю навіть, щоб ми робили, коли б не знайшли порозуміння в цьому питанні з місцевою владою, керівництвом відділу освіти, сільгоспвиробниками і підприємцями, які перейнялися тим, що без води ні школі, ні садочку жити не можна. Так усім миром вдалося побороти форсмажор.
Нині у Конятинській школі навчається 31 учень. Та не дивлячись на малочисельність і 30-кілометрову віддаленість закладу від райцентру, він забезпечений всім необхідним: партами, підручниками, дидактичним матеріалом і обладнанням для проведення навчально-виховного процесу. До кінця опалювального сезону вистачить й дров. Про це потурбувався відділ освіти, тож у класах тепло, а тепло, помножене на любов до своєї професії та турботу про школярів, дають гарні результати.
