Новини Сім’я Дворецьких із Загребелля з зорями лягає, з зорями...

Сім’я Дворецьких із Загребелля з зорями лягає, з зорями встає

-

Дорога до бажаного ніколи легкою не буває. Якщо прагнеш чогось, то обов’язково маєш віддати свої зусилля і свій труд – без цього ніяк. І бути господарем на землі – означає працювати двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень і рік за роком. Про спокій нема і мови. Адже увесь час у думках про роботу, яка тебе чекає. А чекає стільки, що мозолі не сходять з рук, і тільки сон вночі пожаліє і міцно візьме в свої обійми, при цьому прошепоче на вушко втомі – ти поспи.

Новосілля на щедрівки дало щедрість на роки

Сім’я Дворецьких, що мешкає в селі Загребелля, відома далеко за його межами. Звертаються до них люди з різних причин: і поорати, і покосити, і викопати, і посадити. Нікому не відмовляють. А ще тримають чималеньке господарство і займаються одним видом діяльності. Та про все по порядку. Народилася Наталія Михайлівна в Сосниці в далекому 65-му році. Тут закінчила школу, тут здобула освіту в Сосницькоиу технікумі, і вступила до Київської сільгоспакадемії, яку закінчила заочно. Свою трудову діяльність розпочинала в Сільгосптехніці, де працювала бухгалтером. Потім перейшла в Райагрохім. Була касиром і бухгалтером, і економістом, дійшла до головного бухгалтера. Там і зустріла свого майбутнього чоловіка. Петро Сергійович був родом із Кнутів, а працював тут агрономом. Житло винаймав. Дівчина йому сподобалася і з роботи став проводити її додому, на В’юнище. Щовечора ходили на побачення. Та бачились і в день, бо працювали в одній організації. Згодом Петро Сергійович розрахувався і перейшов працювати в іншу організацію, УОС (управління осушувальних систем). Бачитися стали менше, а серце сумувало за коханою. І в листопаді 1986 року стали на рушничок щастя. Жити пішли на квартиру. Не забарились і діти. І вже в червні 1987 року Наталія народила сина. Назвали його Сергієм, навіть не думаючи, на честь діда. Батьки Петра жили в Кнутах, та мама була родом з Долинського. Якось, коли Петру було років 10, батьки пішли весною у Долинське через Десну. Та лід провалився. Мама змогла врятуватись і вибратись зі смертельної пастки, а тата течія занесла під лід. Знайшли його аж через рік і 1 місяць. Не сказати словами того болю і не дай Боже того, що пережила мама з дітками від такої страшної втрати. І саме на честь свого тата назвали свого сина Сергієм. Вже наступного року в червні у сім’ї з’явилася дівчинка, яку назвали Валею, та і тут дівчинку назвала бабуся. Вона раділа, що в неї внучка і запропонувала назвати її Валею, бо їй дуже подобалося, як гарно звучить Валентина Петрівна. Послухали і дали їй таке ім’я. Згодом молодій сім’ї з двома дітками дали житло. Це було півбудинку в селі Загребелля, на вулиці Заводській. Хоча і саму вулицю назвати вулицею було важко – на ній стояв усього один будинок під номером 37, решта осель були в проекті, але так і не побудувалися. Навколо поля, простір. Переселилися у будинок якраз на Щедрівки і, мабуть, від цього у сім’ї всього по-щедрому.

Спочатку було незвично, – згадує господиня. – Гляну у вікно, а навкруги тільки сніг один – ні людей, ні Бога. А вже зараз бачу в цьому тільки переваги.

Від Циганки до трактора і комбайна

Ріс Петро Сергійович без батька. Рано став дорослим. З 9 класу мріяв про те, що він виросте, буде в нього кінь і він буде господарювати, як годиться. Будинок вже був, сім’я була, тож настала черга завести омріяного коника. Неподалік жив один чоловік, який через двір водив кобилу з лошам і припинав пастись неподалік цегельного заводу. Сергій і Валя не відходили від того лошати, бігали до нього все літо. Годували його печивом, хлібом. І воно відповідало їм теплою дружбою. Тільки розмов було дома про те лоша. Полюбили його діти. Запитав Петро Сергійович, чи не буде той чоловік лоша продавати. Чоловік погодився і назвав суму 1000 гривень. Це було дорого на той час. Лоша не купили, бо не зійшлися в ціні. Згодом він продав те лоша іншим людям, але вже за багато нижчою ціною, ніж просив. Шкодували, що господар не погодився тоді продати їм, адже вторгував він за нього 600 грн. Та наміру завести в господарстві помічника, не полишили і вже в грудні купили кобилу Циганку у Загребеллі в інших людей. І тоді з її появою роботи додалося. Городи були зовсім в різних місцях – і на Ланах, і в Масалаївці, і на В’юнищі, і в Загребеллі. Всюди треба було вчасно встигнути. Вдома були свині, кури, гуси, індики, корови, бичок, яким парував корів. Бичків держали багато років. Був він і цьогоріч, та вже здали. Парувати корів приводили з Масалаївки, з Сосниці, із Загребелля. В череду не ганяли, а припиняли його пастись недалеко від будинку.

Якось пару років тому поїхали на Григорія на храм у Долинське. А коли повернулись, то бичка на ланцюгу не було. Шукали довго, не знайшли і до цього часу не знають, хто його вкрав. Є у дворі і зараз чотири корови. Частину молока продають людям, а решту здають у заготівельний пункт. Згодом після коня купили Газельку і стали возити картоплю на продаж. Пізніше придбали трактора, а потім ще одного. Далі купили комбайна для копання картоплі і вантажний автомобіль. Є всі приладдя: і плуги, і косарка, і гребка, і обприскувач, і вся решта, що потрібна для обробітку. Коня не тримають вже три роки, адже техніка повністю замінила його. А працювати є над чим. Саджають понад 2 гектари картоплі. Сіють свої зернові: і пшеницю, і овес, і просо. А ось збирати їх наймають іншу техніку. Є велика площа під буряками, які ще не рвали. Під двором зараз стоїть тракторний причіп повний гарбузів. Та це не увесь їх урожай. Під цією культурою цьогоріч посаджено 40 соток. Садила їх господиня чітко через три метри між рядами. Син трактором знищував дисковою бороною зілля, а Наталія Михайлівна сапою тільки рядочки пройшла. Недалеко від будинку є ще один город з гарбузами. Урожай щедрий. Половину тієї площі вже зібрали в три купи, та ті гарбузи цікавої форми. Насіння купувала в агромаркеті. За велику пачку віддала 340 грн. Вони повністю виправдали себе.

А є ще теплиця, де з настанням весни трудяться в ній, мов бджілки.

Господиня має такий характер, якщо вже щось схоче, то обов’язково прийде до цілі.

У будинку понад 70 вазонів квітів

Скажу, що навкруги будинку все потопає в квітах. І займають вони не одну сотку. Зараз квітнуть хризантеми, а їх безліч кущів різних сортів. Жоржини теж червоніють довгими рядами. Безліч різновидів квітів знайшли своє місце. Ну, дуже господиня їх любить. Трояндові кущі повсюди. І в будинку, щоб ви розуміли, є більше 70 вазонів з квітами. Спочатку чоловік трохи бурчав, та зараз вже мовчить, бо знає, якщо дружина щось захоче, то так і буде. Будинок доглянутий. Все в ньому зроблено до ладу і на совість. Любить господиня, щоб все було красиво. Два входи в будинок оздоблені ковкою.

У квітнику змайстрували ажурну з кованих елементів. Біля двору поставили альтанку. Є гарна лавка з навісом, теж з ковки. Ворота і хвіртка вишуканої роботи – теж бажання дружини. Чоловік погоджується в усьому, адже знає її вдачу у не перечить. Все замовляла у місцевого майстра Івана Ткачинського. Роботою задоволені.

Приймає огірки

А ще є одна діяльність, якою займається Наталія Михайлівна вже 11 років. Це прийом огірків від населення. Все почалося з того, що 12 років тому родичі, які живуть у Великому Усті, похвалилися, що посадили огірки на продаж, мовляв, можна трохи підзаробити. Зацікавилася. Купила насіння. І зацікавила в селі ще трьох подруг-однодумців. Возили вчотирьох здавати урожай аж за Десну. Чоловік, який забирав куплені огірки, запропонував в селі відкрити пункт приймання огірків, щоб не їздити так далеко. Почалися активні пошуки бажаючих. І вже наступного року Наталія Михайлівна огірки приймала в себе дома. Щовесни насіння огірків продають людям. Це сорти Сатіна, такті, Чайковський, Кібрія, Тріолі. Реалізовують десь до 15 тисяч насінин. Розкуповують всі. На 4 сотки потрібно тисячу насінин. А тоді приймають сортований урожай 7 сантиметрів, 9 і 11. Є сім’ї, які на огірках за сезон заробили понад 10 тисяч гривень. Було, що й по тисячі за день. З настанням сезону кількість зданих огірків тільки зростає. Особливо багато коли теплі ночі. Приймала огірки через день. Везуть огірки із Спаського, Філонівки, Сосниці, місцеві, навіть з Лав і Бутівки.

І… хрін

З кінця вересня приймає коріння хріну по 8 грн за кілограм. Забирають раз на тиждень. В цьому році коріння слабше через посуху. Було, що за тиждень одного року приймала 2,5 тонни. На сьогодні вже є майже 400 кг.

А було в цьому році, що листя хріну теж закуповували, та робили це всього два рази – на початку сезону огірків та в кінці. А торік листя хріну приймали постійно. В час пік було, що здавачів огірків за вечір налічувалося 65 чоловік.

А ще треба 4 корівки подоїти, господарство упорядкувати, всьому лад дати. І на роботі побути.

Працює Наталія Михайлівна соціальним працівником. Обслуговує 11 людей похилого віку.

Син Сергій вже одружений, живе з батьками, працює в автоколоні бухгалтером. Та з зорями встає і з ними ж і лягає. Адже оре, косить, копає не тільки собі, а й людям. Бувають дні, що на тракторі за день багато разів змінюється обладнання. Донька Валя живе у Борзні. Вже заміжня. Дома буває частенько. У Борзні теж тримає велике господарство: свині, качки, нутрії. До роботи навчена змалечку.

Добре серце має господиня. Дома 4 собаки. Та тільки вівчарка Мухтар є не знайдою. Всі решта принесені з території цегельного заводу, куди їх повідкидали люди. Шкода, що голодні там цявчали, ось і забрали Жульку, Барсика і Тузика додому. Мають два величезні двори, тож кожна з них охороняє свою територію. Поряд придбали земельну ділянку і побудували добротний сарай для техніки. Встановили дві відеокамери для безпеки.

Відпочивають зовсім мало, адже дати раду всьому частенько 24 години на добу не вистачає. І зими не чекають – все рівно залишається господарство, яке треба порати, бо у справжніх господарів з великої літери вихідних і відпусток нема.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

На вулицях Сосниці з’являться безкоштовні велосипеди

Безкоштовні велосипеди замість громадського транспорту. У Сосниці придбали 25 велосипедів, якими зможе користуватися кожен. Як каже головний спеціаліст відділу...

Про те, де і коли можна здати аналіз на коронавірус

На даний момент в Україні, як в і більшості країн світу, тест на COVID-19 можна пройти тільки по спеціальному...

«Однажды…»: смешные истории из жизни предпринимателя массажиста

Предприниматели, которые работают с людьми, имеют множество интересных историй, которые запоминаются надолго, и делают собственное дело особенным. Свои смешные истории...

Стежки України: Топ-10 місць для подорожей цієї осені

Осінь – ідеальна пора для подорожей. Коли термометр вже не показує жахливі +35, а природа навколо вражає своєю красою...

Місцеві вибори 2020. Голосування з виборів депутатів районної та обласної ради

Офіційне оприлюднення результатів, за повідомленням голови виборчої дільниці Наталії Самойловської, відбудеться до 6 листопада. Наразі маємо ТОП-15 кандидатів, які...

Місцеві вибори 2020. Як громада проголосувала за депутатів до селищної ради

Варто відразу відмітити декілька важливих моментів: Це не офіційна інформація. Вона може відрізнятися від майбутніх даних ЦВК.З кожного округу ми...

Зараз читають

Огляд акумуляторів Solite

Акумулятори з Південної Кореї під маркою Solite відомі багатьом...

Подарунок на день народження та ім’я, передбачене сном

Не родись красивою, а родись щасливою. Так говорить народне...

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Recommended to you