Кожному свідомому українцю, а тим паче тим, хто виріс в селі, хотілося б бачити наші села багатолюдними, з ошатними будинками, відповідною культурно-соціальною сферою, в заклади якої хотілося б заходити, широкими асфальтованими вулицями, де б під вечір вмикалося електричне освітлення. А головне, — з невеличкими переробними підприємствами та кооперативами, заможними фермерськими господарствами, які б забезпечували місцевих жителів роботою. На жаль, нинішня убогість більшості сіл вражає. Про цю убогість добре знають і там наверху. Влада щороку намагається сховати свою бездіяльність за рахунок якихось програм і подачок селу, але це не допомагає. Село знищується, гине. Чи піде на користь нашим селам нова панацея – децентралізація, говорити зарано, адже процес запустився, однак законодавча база шкутильгає. Але роздумувати можна скільки завгодно, проте краще повернутися до реалій і з перших вуст почути, що нині турбує жителів сіл. Саме це питання журналісти «Вістей Сосниччини” днями адресували мешканцям Хлоп’яників і почули у відповідь.
Клавдія Борисова – голова ветеранської організації села:
– Так у нас дуже багато проблем. І в першу чергу вуличне освітлення. Його взагалі немає по населеному пункту. Коли темніє, на двір не хочеться виходити. Також потребують значних капіталовкладень дороги. Я відразу навіть не можу на чомусь сконцентруватися.
Марія Чабан – продавчиня приватного магазину:
– Які скрізь у нас смертність перевищує народжуваність. Село старіє і поступово вимирає. До того ж молодь не має роботи. їй нізащо вхопитися. У нас не те, що неодружені хлопці й дівчата, а навіть сімейні пари виїжджають на заробітки до Польщі. Там вже з десяток чи й більше чоловік. І в Прибалтиці наших багато.
– Можливо, з 15 виїхали до обласного центру. Знімають в Чернігові житло, отримують мінімальні зарплати, і з них платять за квартири та послуги. Роботи в скажу я вам, нуль.
Михайло Чабан – приватний підприємець:
– Оце біля нашого магазину в центрі села стоїть аварійна береза, яка наполовину зламана. Я з головою сільської ради розмову, з енергетиками, і вони пообіцяли допомогти її спиляти. Спочатку сосницькі обіцяли, зараз корюківські, а береза як стояла, так і стоїть. Ми пробували її пилкою надпиляти. У середині дерево трухле. коли був буревій, то обламав верхівку і вона зависла прямісінько на гіллі й будь-коли може впасти, як і саме дерево. Добре якщо людей поблизу ке буде. Це моє наболіле питання.
А в масштабах громади, нам потрібно визначитися, до кого приєднуватися. Зараз ми живемо самі по собі. У селі немає ніяких підприємств, нам ніхто і ні в чому не допомагає. Якщо організовуємо якесь свято, наприклад, день села, розраховуємо тільки на власні сили. Ми завжди чим можемо допомагаємо школі і громаді. Але люди заходять до торгової точки тільки за найнеобхіднішим і беруть по мінімуму хліб, хамсу. В основному все. що дешевше.
Ксенія Манжай – безробітна:
– Я корінна жителька Хлоп’яників і мене хвилює питання працевлаштування молоді Хочу, щоб дівчата та хлопці залишалися в селі. Щоб вони працювали по трудовій книжці і зарплату їм давали не в конвертах. Фермери беруть на роботу, але по договору на місяць-другий. Потім все – гуляйте. А щоб молодь робила, її потрібно зацікавлювати. У нас же зацікавлення з іншої сторони – точками самогоноваріння, їх у Хлоп’яниках не менше 10. Точки працюють вдень і вночі. У магазині за такі гроші спиртне не купиш. Це зло і дуже велике. Боротися з ним важко. Тут необхідна єдність дій громади, влади і правоохоронних органів. Нині ж буває так, що любителів торгувати спиртним ще й попереджають про можливу перевірку. Звісно, подібні «нальоти» результату не дають. Перевіряючи нічого не знаходять. а як тільки від’їжджають, біля самогонних точок знову вишиковується черга.
Петро Макавка – сільський голова:
– Питань по Хлоп’яниках, Свірку і Соснівці виникає дуже багато. Особливо в останні роки нас тривожить ситуація зниження рівня підземних вод у колодязях. Щоправда цьогоріч рівень води трохи підвищився, але в загальному – це проблема. Багато людей вже попробивали артезіанські свердловини, однак таку можливість мають не всі.
Як чи не в кожному селі у зимовий період є перебої з прочищенням доріг. Щоразу доводиться просити місцевих фермерів, але в них не завжди це виходить. У 2018 році, дякуючи Богу, Анатолій Кириленко пішов громаді назустріч, придбав трактора, отож становище змінилося на краще. Дуже велика проблема і по аварійних деревах. їх на території сільської ради налічується не менше півсотні. Частково питання вирішується завдяки співпраці з Корюківським РЕМом, та все ж залишається відкритим. Воно неодноразово піднімалося на сесійних засіданнях. Але коштів на виконання таких робіт у сільському бюджеті не передбачено. Щоб спиляти одне дерево, потрібно не менше трьох тисяч гривень. Будемо якимось чином виходити із ситуації. По згаданій березі біля магазину питання пообіцяли вирішити енергетики. Вони під’їдуть вишкою і зроблять все. що треба. Однак біля школи у нас стоїть ще сім застарілих дерев, котрі терміново необхідно спиляти. Для цього має бути у людини спеціальний дозвіл на проведення відповідних робіт, його у жодного із жителів нашої громади не має.
Ще за радянських часів у Хлоп’яниках відключили вуличне освітлення. Проект його відновлення вже розроблений, днями очікуємо погодження. Допомогу в оплаті проекту нам надає депутат обласної ради Дмитра Блауш. Стовпи і лінії проведені по всьому селу і тут питань не виникатиме. Буде питання у фінансуванні самого проведення освітлення. Ми плануємо підключитися до державної програми, або ж до програми народних депутатів. Куди попадемо, ще не знаю, та покладаю надію, що цьогоріч можливо вже розпочнуться роботи по його втіленню.
Щодо децентралізації у нас йде розмова постійно і на виконкомах, і на сесіях, і на сходах села. На сьогодні наші громадяни не бачать перспективи приєднання до Понорниці. Піднімалось питання й про об’єднання з Авдіївкою. Але більшість населення тяжіє і налаштовані приєднуватися до Сосницької об’єднаної громади, оскільки візуально бачить результати по деяких населених пунктах. Клопотання про включення до перспективного плану приєднання прийнято на сесії і подано до районної державної адміністрації, та це питання поки що теж залишається відкритим.
