Останній дзвоник у Сосницькому навчально-реабілітаційному центрі пройшов радісно через те, що у кінці лінійки відбулася очікувана подія – відкриття реабілітаційного відділення.
– Ми до цієї події йшли цілий рік! – каже Лілія Саприкіна, директор НРЦ.
Лілія Василівна, а як взагалі виникла ідея створення у вашій школі ще й реабілітаційного відділення?
– Бо ж у нас живуть дітки хворі, їм постійно треба проходити всілякі реабілітаційні програми, підтримувати здоров’я. А то у нас було складське приміщення. Силами нашого колективу ми там були відремонтували одну кімнату.
Що означає «силами нашого колективу»?
– Ну, це ми: вчителі, техперсонал, і я, звісно. Стали і зробили. Не за день, ні. І шпаклювали самі, і фарбували, все робили. І от у процесі побачили, що саме приміщення у достатньо хорошому стані, стіни з дуба зроблені. І виникла ідея облаштувати там центр реабілітації. А коли минулого року у Сосницю приїздила делегація зі спонсорами обласного відділення Дитячого фонду, то їх привели і у нашу школу. От тоді ми й подумали: а чи не попросити італійців нам допомогти? Попросили, вони погодились. І робота закипіла. За рік ми повністю переробили старе приміщення, і зараз маємо світлі і чисті кімнати і кабінети: два кабінети медичні для фізпроцедур і масажу, кабінет ЛФК, музичної ритміки, є ванна з гідромасажем, є кабінет індивідуальної роботи з корекції слуху та мовлення.
То скільки всього грошей потрачено?
– Італійці нам дали 235 тисяч – ми закупили матеріали для ремонту, а за роботу будівельникам ми платили коштами, які виділило обласне управління освіти. Обласне відділення Ощадбанку нам дало кошти на обладнання, і спонсори з Голландії теж на апаратуру для фізпроцедур. Тепер у нас с і тубус кварц, і Дарсенваль, і апарат для інгаляцій, і інше. У нас є дві медичні сестри у штаті, вони і займатимуться там з дітьми. Трішки у нас підпрацьовує педіатр Людмила Савчук, саме з нею ми узгоджували список тієї апаратури, яку треба придбати. Хоча ще не все приїхало до нас, частина ще у дорозі. Тож 78-ро наших вихованців, які зараз роз’їхались по домівках, а восени знову приїдуть сюди, зможуть пройти якісну реабілітацію прямо тут, у себе в школі. А тепер у наших планах – оновити наш коридор. Є над чим працювати!
