Хоч кожний візит до посадовців відбирає всі сили і здоров’я, але чекати манни небесної ні від кого. І мусиш шукати справедливості самостійно, хоч нас, пенсіонерів, в жодній установі – чи то районна, чи обласна – не раді бачити. Через те люди бояться звертатись, а ще в кого діти, то й взагалі не писнуть, бо ж не буде роботи їм не тільки в райцентрі, а і в області. Хто постійно читає нашу газету, той пам’ятає мене. Надію Дідовець із Новоселля (Сосниця), яка минулого року ледь дочекалась субсидії на тверде паливо.
Я просила дати субсидію раніше, щоб не залишитись без дров на зиму. Зверталась до районного управління соцзахисту, селищної ради, а мене ніхто не чув, вони ж не мерзнуть. Писала листи до обласного управління соцзахисту, на гарячу управлінську пінію, врешті зібралась із силами і поїхала до Чернігова. Важко мені далась поїздка, не почула я розуміння обласного керівництва. Та все ж, повернувшись додому. 5 листопада таки одержала субсидію, до речі в списку була я одна. Купила я дрова, спасибі робітники терцентру попиляли, порубали у грудні, але вони і досі лежать на вулиці, з них аж вода капає, як такими дровами топити грубку, як їх розпалити і яке з них буде тепло! Та це нікого не хвилює. Добре, що є співчутливі люди, вірять мені, і позичили гроші, щоб я купила дрова раніше. То зиму я перезимувала в теплі. А гроші віддала відразу, як тільки получила. Тому раджу всім не мовчати.
Був ще в мене й інший неприємний випадок. Щоб лягати в теплу постіль, я купила грілку. Та не пройшов і місяць, як у ній з’явилась дірка, ледь не залило мою перину. А коштує вона 89 грн. Думаю, звернусь я до магазину, можливо, замінять на нову. Подружка радить викинути ту грілку і нікого не турбувати. Та мені без неї погано, холодно. Я ні в якому разі не звинувачую продавщицю магазину, це ж не вона виготовляла ту грілку. Звернулась до неї, просячи допомоги, поради. Спасибі, Галина Давиденко передала драну грілку постачальникам, а ті пізніше привезли нову. Яка я була рада! Не передати. Дякую їй. Отак і мовчи.
