Новини Про війну знає не з книжок

Про війну знає не з книжок

-

- Advertisment -Про війну знає не з книжок

Ганна Іванівна Лях, 1927 року народження – солдатська вдова, учасниця війни, теперішня жителька с. Загребелля. Років п’ять тому переїхала разом з чоловіком до села із хутора, що на Варвинщині. У Сосни ці проживає її донька Ліда, тому вирішили ближче до неї пере-ратися. Чоловік – інвалід війни І групи через два місяці помер, Ганні Іванівні тепер допомагає син Володимир, який приїхав із Прилук.

Всю сім’ю жінки покалічила війна. Мати виховувала шістьох дітей – своїх та сина чоловіка, який помер 1934 року. Брати теж не повернулися з війни, зате про їхні подвиги і дотепер згадує і сестра, і племінник.

Оладки від німців

– Війна в село прийшла о 2-ій ночі, – пригадує Ганна Іванівна. – Німці постукали у шибку і попросили відчинити. Запитали чи є партизани, обшукали на горищі. В другій кімнаті спав менший брат, з середини защепнутий на крючок, то вони зірвали двері і підняли брата. Відразу не забрали. А вже наступного дня погнали всіх полонених, в тому числі і брата. Жінки бігли вслід і давали їжу. Але німці били батогами і полонених, і тих, хто подавав продукти.

Через деякий час мати дізналася, що неподалік в сусідньому селі вони зупинилися. Взяла кусень хліба, білизну і чим скоріш пішла, щоб передати сину. Але так і не встигла, вернулася ні з чим, погубила все дорогою.

Наша хата була крайньою від колгоспної бригади, – продовжує Ганна Іванівна. – А німці там розмістилися. Машин було не один і не два десятки, стояла техніка одна в одну. Одного разу випала мені можливість скуштувати оладок від німців. Вони мене пригощали, але я брати не хотіла. Тож один поклав декілька штук на плече. Унесла я їх до хати і з’їла. Таких солодких та смачних я тоді не їла. Всі жили бідно. Німці відразу забрали нашу корову. А їли в основному мерзлий цукровий буряк, до того ж сирий, бо не могли дочекатися поки мати зварить. Ходили за ним за 6 кілометрів до поля радгоспу, збирали і несли додому. В хаті грубку протоплювали соломою, лісу поряд не було, тому дров назбирати було ніде.

Мої брати закінчили до війни семирічку, вчилися добре. Особливо брат 1925 року народження. Він розв’язував задачі, які навіть вчителі не могли вирахувати. Працював у споживчій конторі, тоді головним бухгалтером у колгоспі. Німці його відразу забрали в полон. Звідти він утік. Побув в селі 2 дні і знову потрапив до німців. Він передав листа, в якому попросив забрати курячі яйця на хліві. Мати туди, а там півклунка патронів, гранат. Вона за них та й викинула в колодязь. Брат загинув на Латвійській території, не доживши до перемоги 2 місяці. Був сержантом, командиром. Останнього листа написав такого: на одній сторінці здраствуйте, а на іншій на перекіс прощайте.

Інший брат працював писарем при полковій школі. Написав листа, що йде на фронт. Пізніше написав, що як приїде додому, то гроші будуть, бо йому командир полку подарував позолочену карту, яка коштувала не менше 5 тисяч. А тоді звістки не було. Мати на одного сина одержувала 12 карбованців, потім 25, а на інших не було нічого.

Батько ж у нас був ковалем. А ще він був як тепер депутати, їздив постійно на з’їзди, тільки не так, як тепер постійно там живуть. А було, поїде на три місяці, саме в період жнив, а тоді вже повернеться і працює до сьомого поту. Одного разу, я тоді була малою, прийшла банда і до батька, мовляв чи є зброя. Почали шукати, знайшли у житі, батько сам зробив пістолет. А тоді почали знущатися. Мати просила не вбивати, адже вдома були малі діти. Так і залишили.

Про закінчення війни як і про її початок сповіщав гучномовець. що розміщувався на будинку сільради.

Виплату до дня перемоги просили повернути

Все життя Ганна Іванівна пропрацювала в колгоспі. Як і брати закінчила семирічку, але вчилася не відмінно. Хоч незадовільних оцінок не було. З 13 років працювала бригадиром по наряду. Коли вийшла заміж, була ланковою, дояркою, свинаркою. Допомагати няньчити дітей було нікому, тому залишала на півдня самих. Двоє синів і дочка зросли гарними людьми, всі вивчилися. Гордістю є син Василь, який при вступі до вишу набрав 12 балів замість 8 потрібних і став студентом Одеського фінансово-кредитного технікуму. Працював і проживає тепер у Черкасах. Син Володимир навчався слабше і був не впевнений, що складе потрібні іспити. Тому поїхав навчатися до Казахстану. А ще й тому, щоб одержати паспорт. Здобув професію сантехніка і працював там за спеціальністю. Платили тоді по 600-800 карбованців. Але, оформляючись на пенсію, цих заробітків не врахували. Постійне його місце проживання у Прилуках. Дочка спочатку навчалась у Прилуцькому бухгалтерському училищі, потім закінчила Лубенський (Полтавська область) технікум. Працювала і проживає дотепер у Сосниці.

– Дуже важко було навчати дітей, – пригадує Ганна Лях – Васі як купили один новенький костюмчик, так він в ньому і навчався всі роки. Я одержувала 30 карбованців і всі віддавала дітям. Чоловік, хоч і був парторгом, але заробляв майже стільки само, хіба на десятку більше. Пізніше він був головою ветеранської організації. Коли хворів по декілька разів на рік приїздили керівники району, головний лікар, ветеранська рада, привозили ліки безкоштовно. У Загребеллі ж зовсім протилежне ставлення. Спасибі в останню дорогу провели. А після прийшло повідомлення, в якому зазначалося, що потрібно повернути гроші (2 тисячі), які чоловіку було виплачено до Дня Перемоги, а він помер в кінці квітня.

Платок перевдягала при люстерку

Між піччю і грубою у передній кімнаті розміщується полик. На ньому частенько бабуся відпочиває. Це її ніби особистий куточок. Тут жінка зберігає те, що їй дороге серцю, і те, що так необхідне у повсякденні. Наприклад, час від часу вона переглядає старі фотографії. Особливо дорогі їй весільні. Всі вона перевезла із свого хутора. Прихопила і стару місцеву газету, в якій вона молода і красива розповідала про своє захоплення – вишивання. А ще взяла невеличке люстерко, щоб причепуритися перед фотокамерою. Жінка завжди залишається жінкою. Не забуває ні на мить Ганна Іванівна свого чоловіка, з яким судилося бути разом майже сімдесят років!

– Коли ми одружилися, він пив страшенно, – пригадала Ганна Лях. – Його брати – порядні інтелігентні люди – не витримали такого сорому і вирішили взяти направлення на лікування від алкоголізму. Так і зробили. Погодився і він їхати в Чернігів. Місяць лікувався. Перед випискою я дала розписку, що претензій ніяких не маю. Йому дали ще торбу пілюльок. З тим і повернулися. Ті пілюльки горіли так, що я ними розпалювала в печі. Але з тих пір мій Микола Гаврилович перестав заглядати в чарку. Один рік на День Перемоги випив фронтові 100 грамів. Ну, думаємо, все. прорве. Але, дякувати Богу, все минулося. А осколок йому виймали за 10 років як помер, а то увесь час з ним і жив.

Не втрималась Ганна Іванівна він неприємних спогадів і розповіла про своє перше кохання.

Заміж перший раз вона вийшла рано, не було й 16. Ніякого весілля, повінчались, переночували одну ніч. А на ранок чоловік поїхав у справах. Років чотири вона проживала у свекрухи і та нічого не казала невістці про сина. Тільки від людей вона почула, що, мовляв, твій Іван має іншу сім’ю у Курську.

Вже будучи заміжньою, маючи трьох дітей, Ганна Іванівна чи не вперше їхала потягом до двоюрідного брата. Переживала за дорогу. А тут, ніби струмом пронизало На неї дивиться якийсь чоловік… Іван. Звичайно, впізнали один одного. Він запросив вийти з купе поговорити, але жінка настільки була на нього ображена, що не змогла навіть обмовитися словом. Вона вийшла на своїй зупинці, і в провідниці запитала, куди їде той чоловік. Справді він їхав до Курська. «Значить то була правда», – мелькнуло в голові Ганни. Слухала і не могла збагнути. Все сталося ніби в кіно.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

ФК «Кудрівка» перемагає «Динамо» та робить крок до чемпіонства

Єдиною командою із представників нашого району, яка на минулих вихідних здобула очки, була саме ФК«Кудрівка», яка вдома...

«Волинка» «горить» на нефартовому стадіоні «Торнадо». «Березна» бере реванш у «Лав»

«Торнадо» (Стольне) 5:1 «Волинка» (2:0)Гол: Штакал Віталій. В кожної команди бувають матчі, коли здається,...

30 сесія: громада приймає у власність майно району

23 вересня відбулось засідання 30 сесії Сосницької селищної ради, на якому були присутні 16 депутатів. Всього на...
- Advertisement -Про війну знає не з книжокПро війну знає не з книжок

У Сосниці з’являться безкоштовний прокат велосипедів та вуличні майстерні

На сьогоднішній день Сосниця – центр об’єднаної громади. В селищі немає громадського транспорту, люди, які приїжджають до...

Виборча застава: хто скільки платить

Цього року було прийнято закон, який вніс деякі корективи щодо виборчої застави, а саме зменшено розмір обов’язкової...

Зараз читають

Змагання багатоборців

24 серпня 1975 року на спортивній базі...

Як можна без неї прожити

У захваті від своєї сестри милосердя Зої...
- Advertisement -Про війну знає не з книжокПро війну знає не з книжок

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Recommended to you