Двоюрідний правнук покійного митрополита Антонія (в миру Онуфрія Вакаріка) Дмитро Блауш балотується до парламенту по 207-му мажоритарному одномандатному округу. Дмитро Блауш із 2015 року є діючим депутатом Чернігівської обласної ради.
Відомо, що за часи управління чернігівською кафедрою Антонію вдалося повернути на Чернігівщину мощі святителя Феодосія та преподобного Лаврентія. За його сприяння було збудовано 333 православні храми в усіх куточках області, освячено 7 монастирів.
Родина Блаушів – віруюча, вони є найближчими родичами покійного митрополита. Батько Дмитра Блауша, Ярослав Тодорович, 15 років свого життя присвятив будівництву та реставрації храмів Чернігівщини.
А сам Дмитро Блауш все своє свідоме життя займається благодійністю – допомагає сиротам, інвалідам, хворим на рак.
По генеалогії, митрополит Антоній доводиться рідним дядьком покійної бабусі Дмитра Блауша по батьковій пінії. Своїх батьків вона не знала, адже ті рано померли, тож сироту виховував її рідний дядько – майбутній митрополит і зодчий православної християнської віри на Чернігівщині.
У самого ж Антонія доля склалася не краще, ніж у його племінниці – походив він із багатодітної і бідної родини. Свого батька він майже не знав – той виїхав на заробітки, коли Онуфрій був ще зовсім маленьким, звідти більше не повернувся. Онуфрій обрав свій шлях – до Бога!
Все життя родина Блаушів була найріднішою для митрополита Антонія, увесь час була поруч із ним.
«У нас дуже віруюча сім’я, – розповідає Дмитро Блауш. – Мій батько особисто з владикою збудували храми в Чернігові, Бобровиці, Срібному, Носівці. Пригадується, ще коли владика був живий, ми щонеділі після служби всією родиною їздили на дачу і коли батько разом із владикою приїжджав в наш двір забрати мене, мого брата та маму, то всім дітям, які були у дворі, владика давав по дві гривні. Діти його дуже любили, а він любив всіх».
Попри молодий вік, Дмитро Блауш доволі відомий на Чернігівщині політик. У 2015 році на виборах до Чернігівської обласної ради він переміг із ре-
зультатом 39%, набравши майже 5 тисяч голосів. Це – один із найкращих результатів в області по виборах загалом. Будучи всього лиш депутатом обласної ради, Блаушу вдалося залучити на рідний округ понад 20 мільйонів гривень. Ці кошти пішли на відновлення інфраструктури Сосниччини: шкіл, садочків, доріг, лікарень, освітлення вулиць. Будучи успішним підприємцем, Дмитро Блауш жертвує значні кошти на ремонт храмів та будівництво іконостасів. З власної кишені допомагає бюджетним та соціальним установам округу: комп’ютери, холодильники, мультимедійне обладнання – все, що попросять. Не відмовляє у допомозі й на лікування.
Починаючи з 2015 року, ще не ставши депутатом обласної ради, він активно включився в боротьбу за збереження державного підприємства «Чернігівторф» та двох (останніх) тор-фозаводів Чернігівщини Ірванцівського та Смолинського. Разом із шахтарями Дмитру Блаушу вдалося відбити підприємства від міністерських рейдерів та врятувати їх від банкрутства й тіньової приватизації.
Він одним із перших виступив проти свавілля «Укрпошти» – скорочення поштарів та поштових відділень. За принципову позицію у відстоюванні інтересів людей Дмитро Блауш став особистим ворогом генерального директора ПАТ «Укрпошта», заокеанського менеджера Ігоря Смілянського.
Свою мотивацію йти в народні депутати Дмитро Блауш пояснює так; «Господь дає мені сил боротися! Усе своє свідоме життя я намагаюсь слідувати Його заповідям, але часто впираюсь 8 диявольську бюрократичну машину знахабнілих і безвідповідальних владоможців. Тож вирішив для себе, що зроблю все від мене залежне, аби допомогти людям – нам під силу все змінити на користь простих людей. Майбутнє України – в наших руках».
