Новини Небесний храм і його настоятель

Небесний храм і його настоятель

-

- Advertisment -Небесний храм і його настоятель

Його ранок завжди починається з молитви і день закінчується також. Він особлива людина, бо є місточком до найбільшого світла віруючих -до Бога. Його молитви звучать за всіх нас, бо нема тієї події, за яку ми не повинні дякувати Всевишньому. Також має дар – це хист до малювання. В храмі, де проводить служби, є ікони, які намалював сам. Та не дуже любить про це говорити, бо вважає, що про свої добрі справи не варто вихвалятись, адже добре діло людина має творити не для своєї слави.

З родини віруючих

Микола Володимирович Микитин народився 8 січня 1965 року в Одесі. 1 його поява на світ була з молитвою, бо батьки були віруючі. В сім’ї він був єдиний син і батьківську любов отримав сповна. Йому було 5 років, як сім’я повернулася в село Бітля Турківського району, що на Львівщині. Батьки були родом звідти. В цьому селі проживав дід, який потребував догляду. Це і стало причиною повернення.

Через пару років діда не стало, та вирішили залишитися тут, бо рідна домівка наймиліша. Село було не таке й маленьке. Коли Микола пішов до 1 класу, то в ньому було 42 учні. Після 10 років школи поїхав вступати до Вищого авіаційного училища у Білу Церкву. На той час на одне місце було дуже багато бажаючих і він не потрапив до списку студентів. Було дуже шкода, адже мріяв про небо. Потім була служба в армії і після двох років повернувся в своє село.

Батьки завжди тримали господарство. Було дві корови, кінь, свині, городи, тому до роботи був навчений змалечку. Повернувся не даремно, бо саме в рідному селі на нього чекала його доля. Наталія Миронівна була гарна, розумна, із чистою душею, бо її батьки були теж віруючі. І в 1996 році одружилися.

У дружини є старша сестра, яка на той час вже була заміжньою і вилетіла з батьківського гніздечка. Тому вирішили жити у батьків нареченої. Після одруження був час, що Микола Володимирович їздив на заробітки до Чехії, до Грузії, також працював у Дніпропетровську. У 1999 році Бог подарував їм дочку Марію, а через два роки благословив І Тетяною. Тому треба було старатися для сім’ї.

Жили по сусідству з батюшкою і товаришували з ним. Микола Володимирович постійно ходив до церкви і входив в церковну десятку, мав дуже красивий голос. І батюшка настояв, щоб ішов навчатися на священика. Батьки теж того хотіли і підтримали сина. Навчався у Чернігові і був послушником у покійного митрополита Антонів і у 2002 році був висвячений у сан священика і направлений по благословенню в село Кудрівка Сосницького району.

Переїхали до Кудрівки

Приїхали з сім’єю. В селі був будинок для священиків і сім’я оселилася в ньому. Вони були п’ятими, хто в ньому проживав. Сам будиночок мав невеликі розміри – всього дві кімнати. Місця для сім’ї не вистачало, тому взялися за невеличке розширення. Комору переобладнали під кухню. Сама оселя мала не дуже гарний стан. Дах протікав, довелося перекрити його по-новому. У дворі зробили колодязь. Навели лад і стали проживати. Хоч і підремонтували житло, то все рівно в ньому було тісненько. Біля школи, в центрі села, продавався великий будинок, але стан його залишав бажати кращого, не було ні вінок, ні дверей. Та це не лякало подружжя, вирішили його купити. Знову почався ремонт. Тривав майже два роки і у 2011-му еони перейшли жити у свій дім. Цей рік для них став особливий, адже Наталія Миронівна вже втретє під серцем носила дитину. В ремонті будинку допомагало багато людей, щоб встигнути до пологів. Пофарбували, поставили вікна, зробили опалення, встановили котел, поклеїли шпалери і на початку серпня оселилися в оселі. І 1 жовтня цього року на світ з’явилася Анна. Її назвали на честь мами батька, бо вона на той час вже відійшла у вічність. Згодом у будинку своїми руками зробили камін. У кожного є своя кімната, є окрема кімната, де розмістилася келія.

Історія кудрівської церкви

Служіння в церкві Різдва Пресвятої Богородиці не обмежилося одними молитвами. Сама церква була не в дуже доброму стані, коли отець Микола переїхав сюди, адже з часів заснування церкви храм зазнав змін і руйнувань. Збудувала її Катерина Демидовська у 1888 році. Вона була дружиною полковника, а на той час це був великий чин. Вона заповіла, щоб після своєї смерті поховали її у склепі під церквою. Так і зробили. Забальзамували її й раку (рака – скриня для мощів людей) розмістили у склепі під церквою. Розповідають, що на ній було красиве вбрання, вишите золотом, і багато прикрас, та з приходом радянської влади все змінилося – еони зняли дзвони і розібрали дзвіницю. Вивезли з церкви всі ікони, церковні книги, а труну з Катериною викинули зі склепу. Кажуть, що вони відкрили її і хотіли познімати з неї коштовності, та тільки доторкувалися до них, як її тіло і коштовності розсипалися на порох. Все це просто згребли до купи і викинули на землю, так і не перепоховавши. На території самої церкви є багато поховань. Кажуть, що заможних людей і батюшок ховали саме тут. Та де ці місця – невідомо. Колись копали яму лід вбиральню і натрапили на стару дерев’яну труну, довелося її зробити в іншому місці.

Коли радянська влада руйнувала церкви, то всіх батюшок зігнали до Сосниці. Забрали також і отця Порфирія, який служив у цій церкві. Все село пішло просити, щоб його відпустили, і таки врятували святого.

В церкві влада розмістила клуб, а на місці вівтаря зробили сцену. Також тут були сільрада, перукарня, побут-комбінат, бібліотека. Церква велика і все це вмістилося. Згодом, коли влада збудувала будинок культури, то клуб перенесли туди і тільки у 1996 році її повернули людям, як церкву. Не було ні ікон, ні дзвіниці, люди зносили святині до церкви: хто ікону, хто рушника. З роками всього тільки більшало. Сам склеп був засипаний сміттям. Люди вивезли все звідти і під купою мотлоху знайшли уцілілий пам’ятник з білого мармуру Катерині Демидовській. На ньому надпис «Строительнице церкви села Кудровка. В память незабываемой матери Екатерине Демидовской от дочери Анастасии». Цей пам’ятник там зберігається і досі. На підлозі залишилася частина шестикутної плитки тих часів. За час свого служіння отець Микола зробив багато чого для церкви. Одна з великих кімнат у церкві була теж закидана сміттям. Все це прибрали і вирішили переобладнати її під богослужіння. Поставили дров’яний котел, збудували вівтар, поклали лінолеум на підлогу, вирівняли стіни, все пофарбували і в зимовий час службу проводять у ній. Назвали це невеличке місце в честь Святителя Миколи Чудотворця.

На стінах церкви Різдва Пресвятої Богородиці є ікони великих розмірів. Дві перші були намальовані на замовлення у сосничанина Жука. Багато ікон намалював місцевий художник Олексій Тимофійович Засько. Є ікони, які намалював сам отець Микола, адже змалечку мав хист до малювання. Навколо церкви є бетонний паркан, який з’явився завдяки братам Солодаренкам. Навіть зараз отець Микола пам’ятає всіх, хто причетний до будь-якої допомоги для церкви і дуже дякує, що допомогли відродити цю старовинну святиню. Велику допомогу також надав Микола Митрофанови Коваленко, який проживає в Києві. За парканом по кругу густо поросли величезні липи та клени. Ці вікові дерева залишилися єдиними свідками всього, що тут відбувалося, та шкода, що не розкажуть, бо не вміють говорити. Та таке враження, що вони оберігають свою святиню і сховали її він навколишнього світу, захищаючи собою від сильних вітрів і великих злив.

Не одними молитвами

Коли народилася Анна, то завели господарство. З того часу тримають корову, свиней, птицю. Обробляють 50 соток картоплі. Садять 8 соток буряків. Дуже багато місця під овочами, адже Наталія Миронівна закриває велику кількість консервації. Сім’я суворо дотримується всіх постів, саме тоді її запаси і виручають. Садять багато полуниці, а у дворі повно квітів, бо дуже їх люблять Милуються їхнім цвітінням з самої весни й до пізньої осені. В будинку також радують зір квіти. Найбільше любить господиня, щоб було багато зелені, тому переважають рослини великих розмірів. Любить господиня і готувати, пече різну здобу. Робить це за тими рецептами, які передала мама. Найбільшу перевагу отець Микола віддає рибі, бо дуже її любить у будь-якому приготуванні. Завжди допомагає дружині. Його можна побачити з сапою на картоплі, буряках, адже все сім я робить дружньо, не ділить ніякої роботи. Дві доньки вже покинули батьківську оселю. Старша Марія закінчила медичний вуз і зараз працює в Чернігові медсестрою, Тетяна навчається теж у Чернігові на технолога. До батьків приїздять часто.

Відпочиває родина тільки в колі сім’ї. Ніколи не їздили на море, бо господарство не відпускає. Раз на рік їдуть до рідного села, на Львівщину, провідати батьків Наталії Миронівни Рідних отця Миколи вже нема на цьому світі. Її батьку – 78, а мамі – 75. Та до цього часу вони тримали корову. Старша сестра Наталії Миронівни Марія вийшла заміж і живе в Сосниці, її чоловік Іван Кузьович теж священнослужитель і служить у Свято-Покровській церкві. На даний час він є благочинним Сосницького округу. Родом отець Іоанн теж з того села, що і дружина. З сестрою бачаться дуже часто, адже коли їдуть у справах до Сосниці, завжди зустрінуться. Умовляють доньки, щоб батьки переїхали зі Львівщини на Чернігівщину, та вони не погоджуються. Шкода залишати рідний дім.

Найбільше з усіх свят родина чекає Різдво і Паску, адже це найбільші свята. Багато готуються на Різдво, бо на наступний день 8 січня день народження отця Миколи. І цього дня у хаті завжди гості. Анна допомагає у всьому батькам і дотримується посту разом з ними. Вони не змушують її, та вона сама виявляє бажання, бо батьки для неї є прикладом. Її день починається і закінчується також з молитви. До батьків всі доньки звертаються на «Ви». Отець Микола завжди в роботі, адже в голові має ще багато планів. Знову фарбували двері святині, щось ремонтували. А що ще плануєте зробити для церкви? – запитали ми.

В нас нема дзвіниці, та все ж мріємо, що колись вона буде. Для неї треба багато коштів. Коли була побудована церква, то люди казали, що дзвін тих колоколів, було чути навіть в Сосниці. Мрію, що колись побудуємо справжню дзвіницю і її дзвін знову буде чути ген за село. А ще мрію, щоб закінчилася війна і перестали гинути безневинні люди. Молю Бога, щоб запанував мир і люди нарешті стали жити краще. А більше мені нічого й не треба.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

ФК «Кудрівка» перемагає «Динамо» та робить крок до чемпіонства

Єдиною командою із представників нашого району, яка на минулих вихідних здобула очки, була саме ФК«Кудрівка», яка вдома...

«Волинка» «горить» на нефартовому стадіоні «Торнадо». «Березна» бере реванш у «Лав»

«Торнадо» (Стольне) 5:1 «Волинка» (2:0)Гол: Штакал Віталій. В кожної команди бувають матчі, коли здається,...

30 сесія: громада приймає у власність майно району

23 вересня відбулось засідання 30 сесії Сосницької селищної ради, на якому були присутні 16 депутатів. Всього на...
- Advertisement -Небесний храм і його настоятельНебесний храм і його настоятель

У Сосниці з’являться безкоштовний прокат велосипедів та вуличні майстерні

На сьогоднішній день Сосниця – центр об’єднаної громади. В селищі немає громадського транспорту, люди, які приїжджають до...

Виборча застава: хто скільки платить

Цього року було прийнято закон, який вніс деякі корективи щодо виборчої застави, а саме зменшено розмір обов’язкової...

Зараз читають

- Advertisement -Небесний храм і його настоятельНебесний храм і його настоятель

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Recommended to you