Тематичні блоги Культура Найцінніше з усього - родина

Найцінніше з усього – родина

-

- Advertisment -Найцінніше з усього - родина

Розквітло літо килимом в окрузі і аромат від квітів аж п’янить. Вдихаю я його на повні груди, А квітка усміхається й бринить.

І не біда, що незабаром осінь, Ну, а за нею з’явиться зима.

Колише вітерець її на сонці -Щаслива квітка і щаслива я.

Любов до квітів – це таке прекрасне почуття, що наповнює наше життя красою, теплом і добротою. Як не милуватися дивним творінням, яке, я впевнена, на нашій планеті не просто так! А саме для того, щоб ми відчували себе щасливішими. Моя розповідь буде про жінку, в чиєму серці квіти завжди займали багато місця, – це Ніна Чумаченко із Загребелля.

її часто можна побачити на ринку в Сосниці, де вона продає власноруч вирощену розсаду різних квітів.

Три сини

Народилася Ніна Миколаївна в с. Кудрівка. Там ходила до школи, а після її закінчення, поїхала навчатися професії до Донецька, де й зустріла свою долю -Віктора Григоровича. В майбутньому чоловікові дівчина відразу розгледіла спокійного, роботящого і розумного парубка і вийшла за нього заміж. Стали жити на Донеччині, звідки він був родом. І саме там у 1980 році народила Ніна свого первістка Олександра. Коли вперше приїхали погостювати до Кудрівки, чоловік був вражений багатою природою нашого краю. Ну, дуже вже йому сподобались густі ліси, річка, квітучий луг, і він виявив бажання переїхати жити саме сюди, у Кудрівку.

Так і зробили. А вже тут, на рідній землі, у 1983 році доля подарувала їм другого синочка – Миколу.

Жили дружно з батьками і братом дружини. Згодом брат одружився і теж при-

вів свою дружину в батьківську хату. Стало трохи тіснувато, і Ніна перебралася з сім’єю до Сосниці, де ви-наймали житло.

Працювали у Сосниці. Та у 1986 році сколихнула світ чорнобильська трагедія. На Донеччині проживав брат чоловіка, який відразу запропонував переїхати назад. Там. де він працював, молодим сім’ям надавали житло і роботу. І вже влітку Віктор Григорович поїхав з дружиною на батьківщину, щоб на власні очі роздивитися що там і до чого. І дійсно, подружжю відразу запропонували і будинок, і посаду. Повернулись вони на Сосниччину вже з рішенням на переїзд. Та коли Віктор пішов подавати заяву на розрахунок, директор підприємства розповів, що в колгоспі ім. Горького, що в с. Загребелля, будують будинки для молодих сімей і порадив звернутися туди. В колгоспі залюбки прийняли молодого спеціаліста і пообіцяли надати будинок, який вже добудовувався. Звісно, що вже про переїзд не було й мови, бо жити чоловік хотів саме тут, де все було до серця і душі.

Вже у своєму будинку у 1991 році лелека приніс подружжю наймолодшого сина Андрія. Жили на радість, бо все робили разом. Дуже любив чоловік землю і згодом стали вирощувати розсаду помідорів і капусти у великій кількості, для реалізації. Це була додаткова копійчина до сімейного бюджету. Також мали ще город 40 соток. де вирощували картоплю не тільки для своїх потреб, а й для продажу.

Займаються картоплярством

Настали тяжкі часи. Колгосп занепадав. А синів потрібно було ставити на ноги. Вирішили взяти землю в оренду і вирощувати на ній картоплю та продавати. Так і зробили. З ранньої весни починали трудитися, адже в обробітку був не один гектар землі. Працював сам господар, привчав синів, які в усьому допомагали батькові.

Старший згодом став моряком. Проживав в Одесі. Його життя проходило в морі. Три сезони він ходив морем до Індії. Та в серці все ж була ностальгія за рідним краєм. У 2014 році прийшла звістка з дому, що батько дуже захворів. І Олександр негайно в кінці березня повернувся додому. А вже 12 травня того року батька не стало.

Не залишив син маму та братів. Більше не повернувся у море. Треба було давати лад землі, а робочі руки ой, як потрібні.

Займаються сини картоплею до цього часу, бо не могли не продовжити справу батька. А прищеплена змалечку любов до землі й те, що батько навчив їх робити, допомогли зіпертись на ноги в тяжкий час.

Фіолетове поле улюблених квітів чоловіка

У Ніни Миколаївни серед усіх справ в житті особливе місце займали квіти. Чого тільки нема на садибі. І будлея, і хости, ешольція, лілії, троянди, кжа, японська айва, фіолетові ромашки і безліч інших квітів. Вона завжди купує щось нове, того, що в неї нема. Багато замовляє через Інтернет. А декілька років тому жінка знайшла зимовий кактус Опунція. Дуже зацікавилася ним,-бо викопувати його на зиму не потрібно і він спокійнісінько почуває себе під покривом снігу. Та все ж не зважаючи на це, він є трохи вибагливим, бо не любить зайвої вологи. Садити його треба на підвищенні, обов’язково обкладати камінням, щоб на їх лежати. В перший рік на ньому зацвіла одна велика жовта квітка. На наступний рік кактус вже розрісся і порадував двома десятками гарних квітів. А вже цього літа він : виріс до метра в діаметрі і вибив більше вісімдесяти неймовірних квітів.

Кожний ранок Ніна Миколаївна розпочинає з того, що відразу йде милуватися різнобарв’ям. А щовечора, як би не втомилась, обов’язково побуде на клумбах. В них бачить тепло і черпає сили.

Любить всі квіти, та найбільше плекає магонію. Це була найулюбленіша квітка чоловіка.

На городі, біля стежки, я побачила рядок квітів, що от-от мали зацвісти.

– А це що? – спитала.

– Це фацелія, її сіють на сидерати для Сівозміни.

– То вона вам для насіння? – все цікавлюсь.

– Ні, – сказала жінка. – Одне з полів сини цього року засіяли фацелією. Я попросила синів, щоб відвезли мене туди, коли вона зацвіте, щоб побачити поле фіолетового кольору. А дома посіяла трохи, щоб знати, коли настане той час.

Дуже хочу побачити це велике поле краси.

Де б не була в першу чергу звертаю свою увагу на квіти. Вони в моїй душі і від них я отримую тепло. Все життя ми віддаємо себе роботі, та в мене є мрія – подорожувати і хоч раз побачити, яке воно життя за межами України.

Дивилася я на цю тендітну жінку і бачила її щиру посмішку, спокійний теплий і добрий погляд і розуміла, що все те, що вона отримує від квітів, давно глибоко в ній і вона випромінює все те прекрасне людям.

Наталія Матвієнко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

Місцеві вибори 2020. Результати голосування за голову Сосницької громади

Вчора, 25 жовтня, українці обирали місцеву владу: голосували за депутатів сільських, селищних, міських, обласних, районних рад, а...

Зрозуміють тільки сосничани. Життя селища у веселих гіфках

Коли у Сосниці відкрили фітнес-центр «Вище неба» - так називається місцевий фітнес-центр....

Наші успіхи! Як змінилась Сосницька ОТГ за 3 роки

Сосницька громада була створена 29 жовтня 2017 року. До її складу ввійшло 6 сільських рад: Волинківська, Загребельська,...

«Вимпел» трощить «Марсель» на виїзді

«Марсель» (Ічня) 1-7 «Вимпел» (Сосниця) (0-4).Забиті голи: Кострома Ігор-3, Мищенко Ігор (3 пен.), Кушка Сергій-3.
- Advertisement -Найцінніше з усього - родинаНайцінніше з усього - родина

Микола Адаменко

Микола Петрович Адаменко (20 грудня 1931, Загребелля, Сосницький район, Чернігівська область) - український поет, філолог. Член Спілки...

Інформація про поширення COVID-19 у Сосниці

  Дата Активні випадки Виявлені випадки Одужали Померли 23.10.2020 16 +3 22 +3 6 0 22.10.2020 13 19 6 0 21.10.2020 13 19 6 0 20.10.2020 13 +4 19 +4 6 0 19.10.2020 9 15 6 0 18.10.2020 9 15 6 0 17.10.2020 9 15 6 0 16.10.2020 9 15 6 0 15.10.2020 9 +1 15 +1 6 0 14.10.2020 8 14 6 0 13.10.2020 8 14 6 0 12.10.2020 8 14 6 0 11.10.2020 8 14 6 0 10.10.2020 8 14 6 0 09.10.2020 8 -2 14 6 +2 0 08.10.2020 10 +2 14 +3 4 +1 0 07.10.2020 8 11 3 0

Зараз читають

Який покрівельний матеріал вибрати?

Дах є невід'ємною частиною будь-якої будівлі. Даний...

Не збідніла земля на таланти

У приміщенні територіального центру соціального обслуговування Сосницької...
- Advertisement -Найцінніше з усього - родинаНайцінніше з усього - родина

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Recommended to you