додому Тематичні блоги Культура Найцінніше з усього - родина

Найцінніше з усього – родина

Розквітло літо килимом в окрузі і аромат від квітів аж п’янить. Вдихаю я його на повні груди, А квітка усміхається й бринить.

І не біда, що незабаром осінь, Ну, а за нею з’явиться зима.

Колише вітерець її на сонці -Щаслива квітка і щаслива я.

Любов до квітів – це таке прекрасне почуття, що наповнює наше життя красою, теплом і добротою. Як не милуватися дивним творінням, яке, я впевнена, на нашій планеті не просто так! А саме для того, щоб ми відчували себе щасливішими. Моя розповідь буде про жінку, в чиєму серці квіти завжди займали багато місця, – це Ніна Чумаченко із Загребелля.

її часто можна побачити на ринку в Сосниці, де вона продає власноруч вирощену розсаду різних квітів.

Три сини

Народилася Ніна Миколаївна в с. Кудрівка. Там ходила до школи, а після її закінчення, поїхала навчатися професії до Донецька, де й зустріла свою долю -Віктора Григоровича. В майбутньому чоловікові дівчина відразу розгледіла спокійного, роботящого і розумного парубка і вийшла за нього заміж. Стали жити на Донеччині, звідки він був родом. І саме там у 1980 році народила Ніна свого первістка Олександра. Коли вперше приїхали погостювати до Кудрівки, чоловік був вражений багатою природою нашого краю. Ну, дуже вже йому сподобались густі ліси, річка, квітучий луг, і він виявив бажання переїхати жити саме сюди, у Кудрівку.

Так і зробили. А вже тут, на рідній землі, у 1983 році доля подарувала їм другого синочка – Миколу.

Жили дружно з батьками і братом дружини. Згодом брат одружився і теж при-

вів свою дружину в батьківську хату. Стало трохи тіснувато, і Ніна перебралася з сім’єю до Сосниці, де ви-наймали житло.

Працювали у Сосниці. Та у 1986 році сколихнула світ чорнобильська трагедія. На Донеччині проживав брат чоловіка, який відразу запропонував переїхати назад. Там. де він працював, молодим сім’ям надавали житло і роботу. І вже влітку Віктор Григорович поїхав з дружиною на батьківщину, щоб на власні очі роздивитися що там і до чого. І дійсно, подружжю відразу запропонували і будинок, і посаду. Повернулись вони на Сосниччину вже з рішенням на переїзд. Та коли Віктор пішов подавати заяву на розрахунок, директор підприємства розповів, що в колгоспі ім. Горького, що в с. Загребелля, будують будинки для молодих сімей і порадив звернутися туди. В колгоспі залюбки прийняли молодого спеціаліста і пообіцяли надати будинок, який вже добудовувався. Звісно, що вже про переїзд не було й мови, бо жити чоловік хотів саме тут, де все було до серця і душі.

Вже у своєму будинку у 1991 році лелека приніс подружжю наймолодшого сина Андрія. Жили на радість, бо все робили разом. Дуже любив чоловік землю і згодом стали вирощувати розсаду помідорів і капусти у великій кількості, для реалізації. Це була додаткова копійчина до сімейного бюджету. Також мали ще город 40 соток. де вирощували картоплю не тільки для своїх потреб, а й для продажу.

Займаються картоплярством

Настали тяжкі часи. Колгосп занепадав. А синів потрібно було ставити на ноги. Вирішили взяти землю в оренду і вирощувати на ній картоплю та продавати. Так і зробили. З ранньої весни починали трудитися, адже в обробітку був не один гектар землі. Працював сам господар, привчав синів, які в усьому допомагали батькові.

Старший згодом став моряком. Проживав в Одесі. Його життя проходило в морі. Три сезони він ходив морем до Індії. Та в серці все ж була ностальгія за рідним краєм. У 2014 році прийшла звістка з дому, що батько дуже захворів. І Олександр негайно в кінці березня повернувся додому. А вже 12 травня того року батька не стало.

Не залишив син маму та братів. Більше не повернувся у море. Треба було давати лад землі, а робочі руки ой, як потрібні.

Займаються сини картоплею до цього часу, бо не могли не продовжити справу батька. А прищеплена змалечку любов до землі й те, що батько навчив їх робити, допомогли зіпертись на ноги в тяжкий час.

Фіолетове поле улюблених квітів чоловіка

У Ніни Миколаївни серед усіх справ в житті особливе місце займали квіти. Чого тільки нема на садибі. І будлея, і хости, ешольція, лілії, троянди, кжа, японська айва, фіолетові ромашки і безліч інших квітів. Вона завжди купує щось нове, того, що в неї нема. Багато замовляє через Інтернет. А декілька років тому жінка знайшла зимовий кактус Опунція. Дуже зацікавилася ним,-бо викопувати його на зиму не потрібно і він спокійнісінько почуває себе під покривом снігу. Та все ж не зважаючи на це, він є трохи вибагливим, бо не любить зайвої вологи. Садити його треба на підвищенні, обов’язково обкладати камінням, щоб на їх лежати. В перший рік на ньому зацвіла одна велика жовта квітка. На наступний рік кактус вже розрісся і порадував двома десятками гарних квітів. А вже цього літа він : виріс до метра в діаметрі і вибив більше вісімдесяти неймовірних квітів.

Кожний ранок Ніна Миколаївна розпочинає з того, що відразу йде милуватися різнобарв’ям. А щовечора, як би не втомилась, обов’язково побуде на клумбах. В них бачить тепло і черпає сили.

Любить всі квіти, та найбільше плекає магонію. Це була найулюбленіша квітка чоловіка.

На городі, біля стежки, я побачила рядок квітів, що от-от мали зацвісти.

– А це що? – спитала.

– Це фацелія, її сіють на сидерати для Сівозміни.

– То вона вам для насіння? – все цікавлюсь.

– Ні, – сказала жінка. – Одне з полів сини цього року засіяли фацелією. Я попросила синів, щоб відвезли мене туди, коли вона зацвіте, щоб побачити поле фіолетового кольору. А дома посіяла трохи, щоб знати, коли настане той час.

Дуже хочу побачити це велике поле краси.

Де б не була в першу чергу звертаю свою увагу на квіти. Вони в моїй душі і від них я отримую тепло. Все життя ми віддаємо себе роботі, та в мене є мрія – подорожувати і хоч раз побачити, яке воно життя за межами України.

Дивилася я на цю тендітну жінку і бачила її щиру посмішку, спокійний теплий і добрий погляд і розуміла, що все те, що вона отримує від квітів, давно глибоко в ній і вона випромінює все те прекрасне людям.

Наталія Матвієнко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

Безкоштовний проїзд в громадському транспорті учасників АТО

Про це та ряд інших питань обговорювали минулої середи сосницькі ветерани та керівництво району на зустрічі з спільниками Чернігівської обласної Організації ветеранів...

Білохате моє, українське село

Пам'ятаю село ще свого дитинства та юності. Не дивлячись на відсутність електричного освітлення й Інших благ сьогодення, воно жило повноцінним, хоч і...

Кредити без згоди

8 липня надійшло повідомлення, що в с. Кудрівка сестра переписала на себе будинок. Проживає а іншому місці. Просить направити наряд поліції.

Переконлива «Кудрівка», невдача «волинки», хет-трик Кузьменка

ФК «Кудрівка» вчинила погром свого чергового суперника, яким цього разу виявилися «Куковичі». Завдяки хет-трику свого капітана переконливо перемогло у Стольному «Динамо», продовживши...

Світлана Серавіна. Така вона – справжня жінка!

Як багато змісту вкладено в слово жінка. Це дійсно господиня, берегиня, Як дружина, мама і насамперед та, хто будує навколо себе такий...