Материнський обов’язок виконала

У далекому 1950 році, коли легенький морозець щипав за щоки й все навкруги було вбране білим передноворічним покривалом снігу, у сім’ї Петра Панасовича та Ольги Григорівни Хареб з Кудрівки народилася первістка донечка, яку щасливі батьки назвали Галею.

Йшли роки. Дівчинка підростала, потім пішла у місцеву школу, де й отримала атестат про середню освіту. Перед нею відкривався мало не цілий світ, але Галя вирішила залишитися у рідному селі, де пройшли безхмарні і щасливі роки дитинства та юності. Допомагала батькам-землеробам, а потім зустріла свою сімейну долю й вийшла заміж за свого односельця Миколу. Молода сім’я жила своїми щоденними турботами, з’явилися довгождані діти, але невблаганна доля затьмарила життя Ганни Петрівни сумною подією, послала молодій жінці важке випробування: помер чоловік Микола, надія і опора сім’ї.

Тяжко було змиритися з втратою коханої людини, але вона вистояла, витримала, не зламалася, адже потрібно було виховати, поставити на ноги трьох доньок – Ліду, Любу й Олю. Надзвичайно важко було Ганні Петрівні самій, без допомоги чоловічих рук у сім’ї, вивести доньок в люди, але вона, як не важко було, свою місію, зробити їх щасливими, виконала. Доньки вже виросли, отримали вищу освіту, мають свої сім’ї й престижну роботу, а Ганна Петрівна з нетерпінням чекає до себе в гості п’ятьох онуків з батьками та двох правнуків. Онуки в неї дуже здібні, знають іноземні мови, працюють, щоправда деякі з них ще не досягли повноліття. Внук Артем – надія і опора бабусі Ганни, відвідує її й допомагає по господарству.

Одній прожити половину свого життя досить непросто, тому вона познайомилася з односельцем, теж Миколою, з яким й живе понині. Маючи вже поважний вік, Ганна Петрівна з Миколою Михайловичем тримають велике господарство, а як же в селі без нього. А дати лад коровам, вівцям, козам, свиням, вже не кажучи про курей, гусей та інше, потрібно немало часу і, що найголовніше, здоров’я. У господарстві тут завжди належна чистота й порядок, але щоденна важка сільська робота не стала на заваді ювілярці радувати своїх рідних цілим веселковим розмаїттям квітів, які вона посадила і які з ранньої весни і до пізньої осені милують зір своєю неповторністю.

Не дивлячись на постійну зайнятість, Ганна Петрівна знаходить час для участі в церковному хорі, не відмовляє в допомозі людям, які цього потребують, готує поминальні обіди. Дорогу до своєї мами, бабусі й прабабусі не забувають її рідні, для яких завжди гостинно відкриті двері. А в ювілейний день народження з усіх кінців України, близького й далекого зарубіжжя лунатимуть милозвучні телефонні дзвінки з щирими вітаннями та побажаннями, а сестри, племінники і вся велика рідня будуть щиросердно вітати Ганну Петрівну з нагоди прекрасного ювілею, й будинок іменинниці наповниться святковим, радісним віншувальним гомоном сердечних привітань з ювілейним днем народження.

А святковий стіл, смачні, пишні, з пахощами на все село, пироги, які з любов’ю спекла господиня, а українське сало та холодець, а дещо до сала та холодцю… Одним словом, щоб і їлося, і пилося, і вино рікою лилося, а ювілярці не відчувати гіркоти, радіти життю в доброму здоров’ї та настрої.

Антоніна ДВОРЕЦЬКА

Зараз читають

Фотоконкурс «Зимовий настрій»

Зима поступово добігає кінця. Ми впевнені що, ви провели...

Художник-самоучка з інтернету

Творчі роботи нашої сьогоднішньої героїні – Ірини Шекери, можна...

Бабин яр у Києві i в’юнищанський у Сосниці

27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Це...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Вам рекомендовано