Останнім часом дуже популярним став такий вид занять, як «hand made» – дослівно з англійської «зроблено вручну» або просто – рукоділля. Це спосіб самовираження, отримання задоволення, іноді це спосіб заробляти та відмінні ліки від нудьги і щоденності. Але в першу чергу «hand made» підкреслює індивідуальність. Адже автор у своїй роботі висловлює ідею, народжену всередині його, реалізує свої фантазії. Тому кожна рукотворна річ унікальна і неповторна, така, яка завжди допоможе виділитися з натовпу і бути не схожою на інших. Напередодні дня Весни і Жінки ми вирішили віднайти кількох представниць прекрасної статі, які своїми руками і розумом творять не менш прекрасні речі. Отож знайомтесь:
Практичні сумки та рюкзаки. Лілія Якимичева
Ще з дитинства маленька Ліля шила своїм лялькам вдяганки, потім ця любов перенеслася на меншеньких сестричку та братика і в них, завдяки дівчинці, з’являлися нові обновки: сукні, носочки, рукавички, жилеточки, штанці. Основним знаряддями праці у неї були голки, нитки, тканина, часто для пошиття брались старі речі, які в руках Лілі перетворювалися до невпізнанна. Після закінчення 8-го класу, дорога випускниці пролягла до місцевої швейно-галантерейної фабрики. Наука була простою. Посадили за машинку, кілька разів показали і вона із задоволенням почала шити. Вже в дорослому віці Лілії довелося п’ять років попрактикуватися у Харкові. Саме тут в процесі роботи жінка досконало освоїла техніку шиття, а ще побачила як там прості люди роблять щось своє, що не схоже на фабричні штампи і їй теж захотілося неповторності. Спочатку були косметички, тапочки, нині ж це чималий вибір сумок і рюкзаків будь-якого розміру, вподобань, кольору. Вона сама собі режисер, фантазує моделі, кроїть, шиє, а ще отримує величезне задоволення від того, коли бачить свої вироби в руках сосничан. У одній з телевізійних передач майстриня навіть впізнала рюкзак на слині дівчинки, що йшла в супермаркеті. Краса, комфорт, якість – такі вимоги ставить Лілія Якимичева до виробів.
– Я їх не шию, – говорить жінка, – я їх створюю, як художник створює картину, з душею, з теплом і цю часточку тепла передаю людям.
Унікальний крапковий розпис. Ольга Ярмуш
Спостереження за внутрішнім і зовнішнім світом ще у шкільні роки лягали в Олі на папір поетичними рядочками. Пізніше, ставши сосничанкою, і перебуваючи у відпустках по догляду за дітьми, вона бере участь та стає лауреатом ряду літературних конкурсів, в тому числі й міжнародних. Але не лише література захоплювала молоду жінку. Ольга займалась виготовленням браслетів, освоїла техніку кандзаші (виробів із кольорових стрічок та тканини) і найсучасніше віяння моди пойнт-ту-пойнт – крапковий вид декоративного розпису акриловими фарбами.
– Щоб оточити себе красою, розписувати можна все: дерево, скло, шкіру, вініл, морське каміння та інше, – розповідає співрозмовниця. – Це гарний спосіб принести собі творчу радість, здивувати друзів оригінальним подарунком. Я розмальовую дуже багато речей, але ніколи на цьому не заробляю. Просто дарую свої роботи близьким людям. Пойнт-ту-пойнт по-своєму медитативна техніка, де узори – сумісний симбіоз крапок і ліній, які створюють цілісні образи. Ці образи придумую сама і, зосередившись на роботі, отримую внутрішнє задоволення. Акрилові контури для розпису недешеві. Купувати їх доводиться у спеціалізованих магазинах Києва. Білої Церкви, виписувати через мережу Інтернет.
Мене завжди приваблювало щось нове і замість того, щоб вечорами дивитися телевізор, я, коли викрою якусь годинку, так відпочиваю.
Захоплююче миловаріння. Анна Портна та Катерина Бадерик
Дівчата рік готувалися, перш ніж втілити у реальність свою мрію з косметики ручної роботи і зайнятися миловарінням, виготовленням гелів для душу, кремів для рук, бомбочок та пінки для ванн, різнокольорової морської солі, шипучого молока (ванна Клеопатри), скрабів для тіла на основі кокосового масла і тому подібне. Для цього подругам довелося передивитися безліч відеоматеріалів, розробити свої власні рецепти, підібрати для них компоненти, придбати відповідне обладнання, бо у цій справі потрібна точність до грамів, а то й міліграмів, все випробувати, естетично оформити. Упаковки, наклейки, бірки Анна та Катерина шукали на різних сайтах, дещо створювали самі й роздруковували. За цей час вони навчилися відчувати найменші нотки запахів, поєднувати кольори, вивчили властивості всіх косметичних інгредієнтів, їх взаємодію між собою й вплив на різні типи шкіри. І з нового року включилися в творчий процес, який приніс їм багато неймовірних вражень та відкриттів, в тому числі і в тематичному плані. Адже кожен виріб, придбаний до свята чи урочистої події, має викликати тільки позитивні емоції, випромінювати любов, яку в нього вкладають творці. Відтепер Анна і Катерина, їхні рідні, діти не виняток, перейшли на власну косметику. З’явились й перші замовники зі Львова, Харкова, Чернігова.
Зараз подруги працюють над розширенням косметичного асортименту і звісно шукають поціновувані в оригінальної продукції. До речі, вся вона виготовлена виключно із натуральної сировини. Цими днями Анна з Катериною представлять свої вироби на виставці хейнд-мейд, що проходитиме у Києві. Надіються знайти там однодумців, поділитися досвідом та запозичити щось нове. А загалом займатися справою для душі – це прикольно і хай збудуться їхні амбітні плани.
Смачні торти. Світлана Скрека
Народилася і виросла у Змітневі. Її бабусі, а також прабабуся були відомими в селі куховарками. Тому й внучку з дитинства привчали як з різних продуктів готувати ті чи інші страви. Але найбільше Світланці смакували пиріжки. Коли бабусі виймали їх з печі, ті чимось нагадували сонячних кульбабок і так пахли, що відразу хотілося спробувати. Зараз Світлана продовжує родинну справу, удосконалюючись у випічці солодощів, тих же пиріжків, булочок, тістечок, пряників, печива, але найбільше їй до вподоби випікати торти – своєрідні бісквітні, вафельні, пісочні, сирні шедеври з різними начинками, кремами, прикрасами. Вони можуть бути як одноярусні, так і багатоярусні. Проте скільки б не було тортів, для Світлани найулюбленіші ті, текстури яких тануть у роті – на основі бісквіту, а із прикрас надає перевагу масляним кремам. З них чудово виходять троянди, жоржини, тюльпани, піони, ромашки. За рік Світлана випікає для себе, своїх рідних і на замовлення більше 100 різноманітних тортів, в тому числі й нереально смачний «Ніжність».
– Чому я цим займаюся, – зізнається змітнівчанка, – та тому, що хочу дарувати радість людям різного віку. Буває, напечу булочок, піду до магазину і в мене старенькі бабусі відразу розбирають домашню здобу і тут же запитують, коли ще принесу. Єдиний день, в який я не займаюся кондитерськими справами, – 8 березня. Тоді для мене з донечкою на кухні стараються чоловік та двоє синочків, в них теж виходить класна випічка.
Декупаж, що окрилює. Алла Ступаченко
5 років тому взяла до рук пляшку з-під шампанського, пофарбувала її білою акриловою фарбою, вирізала з новорічної серветки візерунок, нанесла на скло за допомогою клею ПВА, а потім весь виріб покрила декоративним паком і замилувалася своїм творінням. Це була перша її спроба в техніці декупаж (від французької decoupage – «те. що вирізане”) – мистецтві прикрашання предметів інтер’єру за допомогою наклеювання красивих вирізок з серветок, тканини та інших матеріалів. Будучи маленькою та й школяркою, Аллі весь час хотілось малювати, але малюнки чомусь не виходили. І вже у дорослому віці вона відчула, що саме за допомогою декупажу може робити вишукані і неповторні речі, а також давати життя старим. Алла не приховує – раніше у неї була думка зайнятися миловарінням. Вона навіть ходила й збирала жолуді та листочки, які б потім ставали сюрпризами для тих, хто купував мило. Проте декупаж переміг, і в неї з’являлися все нові й нові вироби: незвичні картини із серветок на дерев’яних зрізах, кухонних дощечках, тарілочках, скриньках, годинниках. Згодом вона почала робити речі під старовину, використовуючи для цього спеціальний кракелюрний лак.
– Взагалі жінка розкривається у творчості, для неї важливе самовираження. Навіть маленька дрібничка, над якою їй довелося поморочитися не одну годину І яка в неї нарешті вийшла, приносить їй глибоке внутрішнє задоволення й щастя. Творчість підносить жінку до неба, надає їй крила для того, щоб вона ще більше любила своїх діток, кохала і надихала свого чоловіка, інакше він лежатиме, не встаючи, на дивані, – такої думки Алла.
Свої роботи вона поки що не продає, але в майбутньому, чому б й ні. Участь у різних ярмарках, виставках дає можливість збагатитися досвідом, який ніколи не буває зайвим.
Минулої неділі у музеї О. П. Довженка Алла Ступаченко, як представник спілки волонтерів Сосниці, провела благодійний майстер-клас з декупажу, кошти від якого підуть для допомоги нашим воїнам-землякам, що перебувають на сході.
Звичайно, у нашому районі ще є прекрасні майстрині вишивки, бісероплетіння, в’язання, лялькарства і т.п. Отож, шановні жінки, ті, хто вже долучився до світу прекрасного, і ті, хто ще думає відкрити в цей світ двері, шукайте себе у творчості, розвивайтеся, зберігайте індивідуальність, отримуйте задоволення дарувати своє тепло іншим і будьте завжди щасливі!
