Корінна жителька села Кудрівка Ніна Павлівна Дудко вже цієї суботи відзначить свій славний 85-річний ювілей. За сімейною традицією цього дня збереться вся велика і дружня родина аби висловити слова вдячності і любові, адже за ці роки Ніна Павлівна встигла виховати 4 донечок, 6 внуків та 6 правнуків. Не мало радості та печалі траплялося на її життєвому шляху. З’явившись на світ у передвоєнні роки, довелось дуже швидко подорослішать.
Народилась Ніна Павлівна в 1934 році, її батько робив у лісі об’їждчиком, а мати виховувала 9 дітей. Петро, Палажка, Михайло. Сашко, Іван, Микола, Павло, Надя та найменша Ніна. Коли Михайло був в армії, то зламав спину, був вдома прикований до ліжка та помер в 1942 році. Івана забрали на війну і він загинув, захищаючи кордони в Бресті. Петро пройшов усю війну, має 5 урядових нагород, найціннішою з яких є «За оборону Дніпра». Після війни Палажка, Павло, Ніна і Сашко залишились жити в рідній Кудрівці. Коля і Надя виїхали жити на Кубань.
Вміє робити і цеглу, і доїти корів
Через хворобу нирок Ніні Павлівні довелось закінчить тільки 6 класів школи (тоді навчались до 8 класу) і розпочати свій трудовий стаж. Спочатку вона працювала у сільраді посильною, а потім на цегельні. Там робили горець і випалювали, цегла була на стільки міцною, що її не можна було розбити. Потім голова колгоспу забрав працювать на ферму. Погосподарювавши біля маленьких телят, з 1966 року стала дояркою. Цій професії і присвятила решту свого життя. А в 1986 році за станом здоров’я отримала 2 групу інвалідності та пішла на пенсію. Дуже тяжко хворівши, довелось лежать прикутою до ліжка ег лікарні Чернігова, планували зробить операцію, але знайшовся гарний лікар, який вилікував без операцій. Ще деякий час після виходу на пенсію Ніна Павлівна приймала молоко від населення.
4 доньки з червоними дипломами
В ті роки вечорами молодь збиралась, щоб вишивать та ходили на вечорниці. А з своїм майбутнім чоловіком, Володимиром Пилиповичем, Ніна Павлівна познайомилась в 22 роки на цегельні, та через 4 роки зіграли пишне весілля (цією осінню вже буде 59 років щасливого сімейного життя). Потім з’явилися дітки одне за одним, 4 донечки, та живучи в будинку з матір’ю чоловіка, молода сім’я почала будувати своє власне житло. У 1968 році вже родина перейшла в свій будинок, де живе і понині.
Всі діти в школі вчилися дуже добре. Старша донька, Наташа, закінчила Сосницький сільськогосподарський технікум та Харківський інститут ім. Докучаева.
Друга донька, Ліда, вчилася в Ніжинському культосвітньому училищі, заочно також в Харкові в інституті культури. Третя донька, Рая, вчилася в Києві в торгово-економічному інституті. Найменша донька, Валя. – в Новгороді в медичному училищі. Тоді всі поступали виключно по своїх знаннях. не було блатів чи знайомств і за свої знання всі отримали вищу освіту та червоні дипломи.
На фермі знайдеться робота для всієї родини
У 60-ті роки на роботу виходили з декрету після досягнення дитиною двохмісячного віку, адже допомога по догляду за дитиною не виплачувалась, а ті, в кого були бабусі на підмозі, залишали їм доглядати дітей та йшли працювати. Коли діти Ніни Павлівни трішки підросли, то стали допомагати мамі на роботі. Ще не ходивши в початкові класи, вони вміли доїти
корів. Спочатку всі корови доїлися вручну, а тоді з’явилися доїльні апарати, стало легше, але і в групі корів стало більше – 20. Проте е обов’язки доярки входило не тільки доїння корів. Потрібно було прокинуться о 3 годині ранку, порозносить силос, який потрібно було накласти вилами в верейки, у жолоб кожній корові, почистити в них. Також ходили борошно отримувать, його трусили коровам. А коли подоїли корів, то неодмінно потрібно було перецідить все молоко і віднести та здати.
Ще коровам привозили буряки, їх доярки розносили верейкою і розкидали по жолобах. Крім роботи на фермі, ще виділялась пайка буряків та пайка льону. Буряки потрібно було порозривать, пополоть, осінню порвати, почистити і здати.
Володимир Пилипович працював в тракторній бригаді, а потім перейшов на ферму. Коли побудували комплекси і стала механічна роздача кормів, працював на кормороздатчику. Так, вся родина проводила свій час на фермі. Батьки працювали, а діти допомагали. А на 8 березня дітям поряд з батьками вручали подарунки. Це були чи гарні хустинки, чи відрізи тканини для сукні.
Пече пироги, тримає господарство та чекає на дітей, внуків та правнуків
Дітей Ніна Павлівна виховувала в строгості. Особливо нічого зайвого не дозволялося. Хоча, вони і самі себе виховували. Росли слухняними, шкоди не робили, та ходили гулять з однолітками на вулиці. Дітей на той час в селі жило дуже багато, всі вечорами збиралися на лавочці, грали на баяні, танцювали та співали.
Доньки допомагали як на фермі, так і вдома по господарству, де завжди були і корова, і декілька свиней, качки, кури, індики.
Ніна Павлівна дуже любить вирощувати квіти – майори, айстри, чорнобривці. Саджає їх навіть на городі у грядках. А з раннього дитинства сама шила увесь одяг і дітям, і собі. Також раніше вишивала безліч рушників, підзорників на ліжка, наволочок. Всім дочкам повишивала на придане наволочки, рушники та божники. В’язала крючком та передавала свої знання онучкам. Також дуже любить пекти пироги і до цього часу. Коли хтось приїжджає в гості, то обов’язково балує дітей, внуків і правнуків своїми фірмовими пирогами.
Шановна ювілярко, прийміть найщиріші вітання з нагоди дня народження від усієї великої родини! Хай Вам здоровиться ще багато років!
