До 785-річчя селища

Я люблю тебе, Соснице, якою б ти не була сумною, веселою, убитою горем чи радісною. Весною я милуюся тобою, як стрункою дівчиною, що, прокинувшись, вмивається прохолодною деснянською водою, вплітає в русокосе волосся яблунево-вишневий цвіт, вдягає найкоштовніше оксамитове вбрання, здатне спалахувати несподіваними переливами, бере до рук ніжні проліски, нарциси, яскраві тюльпани і нумо, під спів солов’їв прикрашати ними землю.

Влітку ти схожа на гарну молодицю з діточками, яка вправно господарює в саду, полі, на городі. У таку пору ти пахнеш липою, акацією, свіжоскошеними травами, молоком, медом. Над тобою гудуть бджоли, літають ластівки, сходять веселки. А коли у спасівські дні в церквах линуть дзвони, ти зриваєш спілі маківки, вкладаєш у кошики перші достиглі яблука, береш своїх діток і йдеш до Божого храму з вірою, з надію, що завтрашній день буде кращим.

Восени ти нагадуєш мені вродливу жінку і я не можу висловити словами, що криється в твоєму проникливому погляді каштанових очей: ніжність, любов, щастя, а може, смуток за чимось далеким і нездійсненним. Твій погляд губиться у золотавій стерні, в жовто-багряному листі дерев, в підрум’янених кетягах калини і вже з неба озивається сумним журавлиним курли…

Взимку ти подібна до бабусі, яка, ховаючись від морозу і завірюхи, запинає теплу хустину, вдягає кожушок, виходить на поріг і вдивляється в далечінь, де перед нею, ніби кадри з кінофільму, проходить все її життя. Ось із звіриними викрикуванням на тебе набігають і руйнують монголо-татари, потім ти попадаєш під владу Литовського князівства, переходиш до Російської держави, згодом над тобою знущається польська шляхта і ти не раз вибухаєш повстаннями козаків. Твою землю спопеляли перша і друга світові війни. Ти боролася, втрачала своїх найкращих синів і дочок, відновлювалась і розбудовувалася. Твої правнуки брали участь у помаранчевій революції та революції Гідності, а нині вони перебувають на сході, щоб ти і Україна залишалася вільною й незалежною. Щоб жити, ти пролила багато крові, виплакала багато сліз. І мені хочеться прихилити тебе до свого серця, зігріти й захистити від усього зла, що є на світі.

Зараз читають

У райлікарні знову немає головного лікаря

Олександр Демідкін працює окулістом. Розірвати угоду з ним Сосницьку...

Засяяла новорічна ялинка

Дев’ятнадцятого грудня вечором на центральній площі Сосниці відбулось довгоочікуване...

Чим запам’ятався рік, що минає?

Оксана Боковенко: - Рік запам’ятався тим, що донька вступила на...
попередня статтяАвдіївка та її околиці
наступна статтяДзвіночковий фестиваль

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Вам рекомендовано