Новини Білохате моє, українське село

Білохате моє, українське село

-

Пам’ятаю село ще свого дитинства та юності. Не дивлячись на відсутність електричного освітлення й Інших благ сьогодення, воно жило повноцінним, хоч і від правди не втечеш, тяжким життям. Згодом з’явилася й електрика від колгоспної електростанції, яка працювала тільки до дванадцятої години, але яке то було диво, особливо для тодішнього старшого покоління. Жодної пустої хати і вулиці диміли курявою від забав галасливої дітвори. У школі класи були переповнені, а в окремі роки їх було й по два повноцінні.

Було, було. І як змінився світ за якихось півстоліття. Нині по селу на вулицях дітей не видно, хати здебільшого кричать німим криком, пустими з вибитими шибками, вікнами. Дитсадків, які в минулому були в кожному селі вже нема, а добротні типові будівлі дошкільних закладів навіюють смуток своїми руїнами.

Це, так би мовити, невеличка передмова, а, власне, мова про дещо інше. Зокрема про наше ставлення до осель наших дідів та батьків і в яких народилися й ми – дещо молодше покоління.

Якось, проїжджаючи вулицею одного, нема різниці якого, села, вирішив зайти в один будиночок. Двері були розчинені навстіж, вікна майже всі з вибитими шибками. Вибачившись за нежданий візит, зайшов в чиюсь, колись привітну, оселю. Відразу виникає якесь, м’яко кажучи, неприємне відчуття від гнітючої атмосфери. Схоже, що ще недавно тут мешкали господарі. У першій кімнаті стоїть шафа з посудом, а в іншій стіл, ліжко, розбитий телевізор і навіть весільне фото. Але до мене вже тут побували непрохані гості. Груба розвалена, якісь шукачі скарбів по живому вирвали з неї чавунні дверцята, посуд у посудній шафі розкиданий, весільне фото валяється на підлозі і навіть у колись застеленому ліжку щось шукали. Господарів, якщо вони сюди й повернуться, чекає неприємний сюрприз. Впевнений, що подібний вигляд внутрішнього інтер’єру мають і всі інші будинки без господарів. На жаль, вистачає ще у нашому суспільстві всіляких варварів й схоже, що для більшості з нас подібна ситуація, як мовиться, «до лампочки»!

То ж, вибачай нам, як співається у пісні. «Білохате моє, українське співуче село». І саме тому тепло від слів з передмови «Гріє душу село», на жаль, з холодним гірким присмаком.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини

На вулицях Сосниці з’являться безкоштовні велосипеди

Безкоштовні велосипеди замість громадського транспорту. У Сосниці придбали 25 велосипедів, якими зможе користуватися кожен. Як каже головний спеціаліст відділу...

Про те, де і коли можна здати аналіз на коронавірус

На даний момент в Україні, як в і більшості країн світу, тест на COVID-19 можна пройти тільки по спеціальному...

«Однажды…»: смешные истории из жизни предпринимателя массажиста

Предприниматели, которые работают с людьми, имеют множество интересных историй, которые запоминаются надолго, и делают собственное дело особенным. Свои смешные истории...

Стежки України: Топ-10 місць для подорожей цієї осені

Осінь – ідеальна пора для подорожей. Коли термометр вже не показує жахливі +35, а природа навколо вражає своєю красою...

Місцеві вибори 2020. Голосування з виборів депутатів районної та обласної ради

Офіційне оприлюднення результатів, за повідомленням голови виборчої дільниці Наталії Самойловської, відбудеться до 6 листопада. Наразі маємо ТОП-15 кандидатів, які...

Місцеві вибори 2020. Як громада проголосувала за депутатів до селищної ради

Варто відразу відмітити декілька важливих моментів: Це не офіційна інформація. Вона може відрізнятися від майбутніх даних ЦВК.З кожного округу ми...

Зараз читають

Фітнес-браслет Xiaomi Mi Band 5

Китайський виробник електроніки Xiaomi добре зарекомендував себе, своїми пристроями...

Рахуємо мільйони громади: скільки і звідки надходить грошей до бюджету

Своя громада – свої гроші. У світлі децентралізації класичні...

Вам також може сподобатисяПОВ'ЯЗАНІ
Recommended to you