27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Це і систематичне винищення євреїв в Україні на окупованих нацистською Німеччиною територіях. За період з 1941 по 1945 роки загинуло близько 3 000 000 цивільного населення, з яких майже 900 000 євреїв. Тільки 29-30 вересня 1941 року під приводом переселення було розстріляно нацистами майже 34 тисячі чоловік єврейського населення Києва у Бабиному Яру.
Минулого тижня у сосницькому музеї О. П. Довженка відбулася зустріч небайдужих до нашої історії людей, де йшла мова про ті жорстокі часи, які не оминули й Сосниччину. Напередодні війни на Чернігівщині мешкало майже 32 тис. єврейського населення. Влітку 1941 року частина їх евакуювалась, але багато залишилось. За 1941-43 роки на Чернігівщині окупантами було знищено 2,7 тис. євреїв. Така ж доля чекала і ромів (циган). Спочатку їх звозили до так званих «гетто», а потім розстрілювали.
Коротко про цей захід, про часи Голокосту, розповіла заступник директора з наукової роботи музею Ольга Ярмуш.
Потім до слова був запрошений сосничанин Яків Залєський. «Я ніколи не був байдужим стосовно трагедії та героїзму мого народу і, звичайно, Сосниці, де згідно перепису населення, проживало 370 євреїв з Сосниці та району. Протягом двох років окупації гітлерівцями разом з поліцаями було замучено близько 300 євреїв, – констатував Яків Зиновійович. Він також розповів про трагічну долю однієї єврейської сім’ї з с. Масалаївка, коли дітей вбивали на руках матері, а потім знищили всю сім’ю. До речі, на місці захоронення цієї родини, згодом сім’я Залєських поставила пам’ятник, який розташований з правої сторони при в’їзді в село, відразу як перейти міст через Убідь. Розповів він і про єврейського хлопчика Вову Штендера, який вночі вибрався з могили розстріляних у В’юниському яру і якого наступного дня видали поліцаям «сердечні» люди. Не допомогли, не заховали, а холоднокровно відправили на смерть. Ще одна помилкова думка деяких громадян про нібито відмову чоловіків-євреїв йти захищати свою батьківщину під час Другої світової війни. 3 офіційних джерел відомо, що, наприклад, в Сосниці не було жодної єврейської сім’ї, в якій би не загинув або не був на фронті батько, син чи брат. І це тільки дещиця з розповіді Якова Зиновійовича. Зокрема він ознайомив присутніх з Книгою пам’яті, з іменами розстріляних та закатованих, а також розповів про місця захоронення, прирівнявши В’юниський яр з Бабиним Яром у Києві. Згадав також, як волонтери із США вісім днів облагороджували Єврейське кладовище в Сосниці.
Поділився своїми спогадами і відомий на Чернігівщині поет і прозаїк, сосничанин Микола Адаменко, а також директор Сосницького краєзнавчого музею ім. Ю.С Виноградського Віталій Супрун та інші учасники зустрічі. Під час обговорення йшлося й про ромів, 80% яких під час війни було знищено. Насамкінець зустрічі заступник директора музею Ольга Ярмуш детальніше розповіла про трагічну долю ромів під час війни, підкресливши, що першими жертвами Бабиного Яру були саме цигани. На заході також йшлося про феномен ромів-провидців, відомих циган акторів та співаків, цікаві історії про них.
